іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,
Олійник А.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - Житлово-комунальне підприємство «Західне», про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року,
Заступник прокурора м. Рівне, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - Житлово-комунальне підприємства «Західне» про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним.
На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що прокуратурою м. Рівне у процесі розгляду звернення народного депутата України Осуховського О.І. щодо вжиття заходів прокурорського реагування щодо усунення порушень при наданні в оренду приміщення загальною площею 90,1 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, встановлено, що вищевказане приміщення у порушення вимог чинного законодавства було надано в оренду ФОП ОСОБА_4
Рішенням Рівненського міського суду від 30 липня 2014 року у задоволенні позову заступника прокурора м. Рівне в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа - Житлово-комунальне підприємство «Західне», про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним відмовлено
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року Рівненського міського суду Рівненської області від 30 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 11 червня 2013 року № 140-б, укладений між Управлінням комунальної власності Виконавчого комітету Рівненської міської ради та ФОП ОСОБА_4
Зобов'язано ОСОБА_4 привести орендоване приміщення у відповідність, шляхом звільнення нежитлового приміщення загальною площею 90,1 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1. Вирішено питання про стягнення судового збору.
У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 є співвласником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 власником іншої квартири.
ОСОБА_6 постійно проживає та зареєстрована у квартирі з липня 1985 року, ОСОБА_3 з липня 1973 року.
Рішенням сесії Рівненської міської ради від 23 грудня 2011 року № 1517 будинок АДРЕСА_1, в якій розташовані вказані вище 2 квартири та ще 30 квартир, передано на баланс ЖКП «Західне».
Житловий будинок АДРЕСА_1 складається з чотирьох поверхів та підвального приміщення.
На підставі рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 грудня 2000 року № 168 «Про стан використання нежитлових приміщень, що перебувають в комунальній власності міста та передані в оренду чи безоплатне користування» був створений єдиний перелік нежитлових приміщень комунальної власності, до якого віднесені нежитлові підвальні приміщення площею 173,1 кв. м (балансоутримувач Управління комунальною власністю), 85,4 кв. м (балансоутримувач Управління комунальною власністю), 60,0 кв. м балансоутримувач ЖКП).
11червня 2013 року між Управлінням комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 90,1 кв. м, розміщене у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі ЖКП «Західне». Майно передане в оренду з метою розміщення кафе.
Докази про те, що підвальне приміщення площею 90,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, увійшло у вказаний у рішенні Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 грудня 2000 року № 168 перелік відсутні, свідоцтво про право власності на нього територіальній громаді міста на час виникнення спірних правовідносин не видавалось.
Звертаючись з позовом, прокурор зазначав, що відповідач незаконно передав в оренду спірне приміщення, оскільки воно є допоміжним, відноситься до житлового фонду і не є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено поняття допоміжних приміщень та нежитлових приміщень. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_114/ed_2011_11_09/pravo1/T248200.html?pravo=1" \l "114" \o "Про приватизацію державного житлового фонду; нормативно-правовий акт № 2482-XII від 19.06.1992" \t "_blankнку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Згідно з лситом ЖКП «Західне» від 10 квітня 2014 року № 382 у підвалі будинку АДРЕСА_1 розміщені внутрішньо будинкові системи комунікацій.
Згідно звіту про оцінку майна спірного нежитлового приміщення площею 90,1 кв. м, який наданий експертом у процесі передачі майна в оренду, вхід у приміщення загальний і здійснюється з торцевого фасаду (з вул. Соборна у м. Рівне) через загальний вхід в будівлю. Вхід приміщення оцінки не облаштований дверима, а здійснюється прямо зі сходів у підвал. З приміщення об'єкта оцінки облаштований вхід у суміжні підвальні приміщення будівлі. Через приміщення об'єкта оцінки транзитом проходять всі інженерні комунікації будівлі (водопостачання, водовідведення, теплотраса), окремі дільниці яких проходять у середині приміщень, на відстані від стелі близько до 50-60 см, з приміщення облаштований вхід в суміжні підвальні приміщення будівлі.
Згідно з технічними паспортами на житловий будинок АДРЕСА_1, складених станом на 26 грудня 1990 року, на квітень 2009 року, на спірній частині підвального приміщення (площею 90,1 кв. м) знаходяться 6 «підвальчиків» (коморок) та 2 коридори, які мають відповідно свої номери та конкретно визначену площу, зі зазначенням їх місцезнаходження.
Відповідно до положень ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не домагається повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану.
За положеннями ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Зазначене право передбачене також ч. 2 ст. 382 ЦК України відповідно до якого власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Отже, право володіння, користування та розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що нежитлове приміщення площею 90,1 кв. м, що передане в оренду ФОП ОСОБА_4 не було виділене в окреме приміщення, через нього проходять всі інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації усіх квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою, там були облаштовані підсобні приміщення (підвальчики), яке перебуває у спільній сумісній власності мешканців житлового будинку, правильно вважав, що в Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради були відсутні підстави для розпорядження спірним майном, а саме укладення з ФОП ОСОБА_4 договору оренди указаного підвального приміщення, тому правильно вважав, що такий договір підлягає визнанню недійсним.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає положенням ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 18 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: Т.Л. Ізмайлова
А.С. Олійник