17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на заставлене майно та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору відновлюваної кредитної лінії неукладеним, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року,
У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк»), звернулося до суду з позовом, в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру загальною площею 81,3 кв. м, житловою площею 51,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 682 023 грн 19 коп., що підлягає сплаті позивачу з вартості предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною його реалізації на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; стягнути з ОСОБА_6 на його користь 1 820 грн судового збору.
Позов мотивовано тим, що 19 серпня 2008 року між банком і відповідачем укладено договір відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 77 400 доларів США, зі сплатою відсотків в розмірі 14 % річних, з кінцевим терміном повернення до 16 серпня 2013 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19 серпня 2008 року між банком і ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1. Взяті на себе зобов'язання відповідач за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 01 листопада 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 85 327,56 доларів США, що в національній валюті складає 682 023 грн 19 коп. Посилаючись на вказані обставини, банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У грудні 2012 року ОСОБА_6 подала зустрічний позов, в якому просила визнати договір відновлювальної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року недійсним шляхом визнання його неукладеним; повернути сторони у первісний стан, який існував до укладення договору, шляхом застосування до сторін двосторонньої реституції; стягнути з відповідача на його користь всі судові витрати.
На обґрунтування зустрічного позову зазначала, що рішенням апеляційного суду Запорізької області їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог до банку про визнання кредитного договору недійсним на підставі обману, у зв'язку з неналежно обраним нею способом захисту прав. Рішення апеляційного суду Запорізької області набрало законної сили, і обставини, встановлені цим рішенням, мають преюдиційний характер і не підлягають доведенню. Таким чином, порушення банком умов договору з видачі усієї суми кредиту 77 400 доларів США і видачі замість неї суми 61 500 доларів США не підлягає доведенню, оскільки вказана обставина встановлена судовим рішенням. Згідно з п. 11 кредитного договору визначено суму кредиту, яка має бути видана банком позичальнику, 77 400 доларів США. Згідно з п. 3.3.1 кредитного договору на ОСОБА_6 покладено обов'язок з повернення кредиту у сумі, вказаній у п. 1.1 договору, так як п. 1.1 не передбачає будь-яких відступлень або виключень, отже, твердження банку про відсутність у нього зобов'язання з видачі кредиту в сумі 77400 доларів США є хибним, оскільки обов'язок ОСОБА_6 з повернення вказаної суми покладає на банк обов'язок з видачі кредиту саме в цьому розмірі. ОСОБА_6 оспорює договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2013 року у задоволенні первісного позову ПАТ «Ощадбанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано договір відновлювальної кредитної лінії, укладений 19 серпня 2008 року між філією - Шевченківське відділення № 7858 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - та ОСОБА_6, недійсним шляхом визнання його неукладеним. Повернуто сторони у первинний стан до укладання договору відновлювальної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року шляхом застосування до сторін двосторонньої реституції.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення, яким первісний позов ПАТ «Ощадбанк» задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки нерухомого майна № 1Z/1090-Ф, укладеним 19 серпня 2008 року між ОСОБА_6 і ВАТ «Державний ощадний банк України», а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 81,3 кв. м, житловою площею 51,9 кв. м, яка належить ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6603, в рахунок погашення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року № 1090-Ф, укладеним між ОСОБА_6 і ВАТ «Державний ощадний банк України», яка станом на 01 лютого 2013 року становить за тілом кредиту і відсотками 52 125 доларів США 73 центи (за курсом НБУ станом на 31 січня 2013 року - 416 640 грн 96 коп.) та за пенею 14 475 грн 32 коп., шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі ПАТ «Ощадбанк» порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині первісних позовних вимог із ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 19 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадбанк України», правонаступником якого є ПАТ «Ощадбанк», і ОСОБА_6 було укладено договір відновлюваної кредитної лінії, за умовами п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі у сумі 77 400 доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 14 % річних та з кінцевим терміном повернення до 16 серпня 2013 року. За пунктом 1.3 договору ліміт кредитування визначений у сумі 77 400 доларів США.
Згідно з п. 1.2 договору кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 12 місяців до серпня 2009 року. На дату закінчення вказаного періоду визначається сума фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно згідно з графіком погашення кредиту та відсотків починаючи з серпня 2009 року.
Відповідно до п. п. 1.5, 1.5.2 цього договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (відсотки) в порядку, розмірах та строки, визначені в цьому договорі; відсотки нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видання кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. Відповідно до п. 1.5.1.3 договору нараховані відсотки повинні бути сплачені позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця починаючи з серпня 2008 року.
Згідно з п. 5.2 договору за порушення взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення основної суми кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19 серпня 2008 року між банком і ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є трикімнатна квартира № 45 загальною площею 81,3 кв. м, житловою площею 51,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до висновку експерта від 12 квітня 2012 року № 37/л за наслідками судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2011 року у справі № 0827/2-2289/2011 за позовом ОСОБА_6 до ВАТ «Державний Ощадбанк України» про визнання договору відновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року недійсним, встановлено, що підписи у графі «Підпис отримувача» у заяві на видачу готівки від 23 жовтня 2008 року № 2542296 на отримання у Шевченківському відділенні «Ощадбанку» грошей у сумі 5 595 доларів США та у заяві на видачу готівки від 10 жовтня 2008 року № 2298283 на отримання у Шевченківському відділенні «Ощадбанку» грошей у сумі 15 000 доларів США виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням оригінальних підписів ОСОБА_6 (а. с. 108, т. 1).
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2014 року призначена судово-бухгалтерська експертиза, на вирішення якої постановлено наступні питання: яка фактична сума заборгованості є у ОСОБА_6 за договором відновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року № 1090-Ф станом на 01 лютого 2013 року (на дату остаточно виведеної банком заборгованості), виходячи з отриманого кредиту у розмірі 82 095 доларів США (3 транші ) та зроблених позичальником погашень за договором (вивести за всіма складовими: тіло кредиту, відсотки, пеня за несвоєчасну сплату відсотків, пеня за несвоєчасну сплату кредиту, як в доларах США, так і в гривневому еквіваленті); яка фактична сума заборгованості є у ОСОБА_6 за договором відновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року № 1090-Ф станом на 01 лютого 2013 року (на дату остаточно виведеної банком заборгованості), виходячи з отриманого кредиту у розмірі 61 500 доларів США (1 транш) та всіх зроблених позичальником погашень за договором (вивести за всіма складовими: тіло кредиту, відсотки, пеня за несвоєчасну сплату відсотків, пеня за несвоєчасну сплату кредиту як в доларах США, так і в гривневому еквіваленті); яка фактична сума заборгованості є у ОСОБА_6 за договором відновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року № 1090-Ф станом на 01 лютого 2013 року (на дату остаточно виведеної банком заборгованості), виходячи з отриманого кредиту у розмірі 61 500 доларів США та всіх зроблених позичальником погашень за договором, якщо погашення відсотків та інші платежі за договором врахувати як платежі, направлені тільки на погашення тіла кредиту (заборгованість вивести в доларах США та в гривневому еквіваленті )?
За результатом судово-бухгалтерської експертизи надано висновок експерта від 16 липня 2014 року № 66/07-14Б (а. с. 106-133, т. 1).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, послався на ст. 20 ЦК України (право здійснення особою захисту свого права на свій розсуд) та виходив з того, що норми чинного законодавства ставлять у нерозривний зв'язок вимоги про накладення стягнення на предмет іпотеки з вимогами про стягнення боргу. Наявність боргу необхідно встановлювати в судовому порядку за наявності вимог про дострокове погашення кредиту. Банком таких вимог не заявлено, тому суд позбавлений можливості відповідно до ст. 11 ЦПК України встановити наявність боргу та його розмір.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині первісного позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши належним чином докази та встановивши, що позичальником було отримано кредитні кошти у розмірі 61 500 доларів США та сплачено на погашення 16 вересня 2008 року - 3 295 доларів США, 19 вересня 2008 року - 12 300 доларів США, 14 жовтня 2008 року - 5 000 доларів США, враховуючи висновок експерта від 16 липня 2014 року № 66/07-14Б, вважав, що сума заборгованості ОСОБА_6 перед банком станом на 01 лютого 2013 року становить: за кредитом - 40 905 доларів США, за відсотками - 11 220,73 доларів США, всього - 52 125,73 доларів США, а також за пенею - 14 475 грн 32 коп. та, керуючись ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку», умовами договору іпотеки, дійшов висновку про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте повністю погодитися з цим висновком суду апеляційної інстанції не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).
Згідно статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.
Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд апеляційної інстанції повинен був установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У мотивувальній частині оскаржуваного рішення наведені розрахунки заборгованості за кредитним договором із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, установленим НБУ на час виникнення заборгованості (01 лютого 2013 року).
Такий висновок суду апеляційної інстанції є необґрунтованим і не узгоджується з вимогами частини ч. 2 ст. 533 ЦК України.
Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення первісних позовних вимог.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанцій в частині первісних позовних вимог не можна визнати законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим відповідно до ст. 338 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанцій в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову з огляду на таке.
Суд першої інстанції вважав, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2012 року, ухваленим за наслідками вирішення позову ОСОБА_6 до ВАТ «Державний ощадбанк України» про визнання договору відновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2008 року недійсним як укладеного під впливом обману, встановлено преюдиційний факт, що ОСОБА_6 у день підписання цього договору отримала кредит у сумі 61 500 доларів США, порушення банком зобов'язань за кредитним договором щодо видачі кредиту у сумі 77 400 доларів США є підставою для задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання договору неукладеним, оскільки грошові кошти одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Згідно з п. 3 розділу «Терміни та їх тлумачення» договору від 19 серпня 2008 року відновлювана кредитна лінія означає, що кредит надається окремими частинами (траншами) в межах ліміту кредитування протягом 12 місяців з моменту укладення цього договору. Такі ж положення містяться в п. 1.2 цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору на дату закінчення річного періоду, на який відкрито кредитну лінію, визначається сума фактичної заборгованості, тобто розмір фактично отриманої суми кредиту, яка підлягає погашенню та на яку нараховуються відсотки до дня закінчення дії договору, про що складається відповідний графік.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що отримання кредиту в день підписання договору у сумі 61 500 доларів США не свідчить про те, що позичальник протягом наступного року дії кредитної лінії був позбавлений можливості отримати решту кредиту, отримання в кредит меншої суми, ніж сума кредитного ліміту, є правом позичальника, яким він користується на свій розсуд, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримання меншої суми кредитного ліміту, ніж встановлений договором, не свідчить про неукладеність договору кредиту.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6 висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення в частині зустрічних позовних вимог ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційні скарги ОСОБА_6 та Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року в частині первісного позову скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник