04 грудня 2014 р. Справа № 66923/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Клюби В. В.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення дій та стягнення коштів, -
21 жовтня 2011 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області про визнання неправомірними дій щодо нарахування разової грошової допомоги до 5-ого травня за 2011 рік не в повному об'ємі, зобов'язання провести нарахування такої допомоги та стягнення коштів в сумі 3360 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу, щорічно до 5-го травня, повинна виплачуватись разова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, але всупереч вимогам вищевказаного Закону та ч. 3 ст. 22 Конституції України таку допомогу позивачу у 2011 році виплачено не в повному обсязі
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2011 року позов задоволено частково.
Зазначену постанову мотивовано пріоритетом законів над підзаконними нормативно-правовими актами.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що виплата належної позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5-ого травня здійснювалась відповідно до чинного на момент виплати законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення такої.
Встановлено, що позивач є учасником бойових дій, який, відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5-ого травня наділений правом на одержання грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 17-1 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 341 від 04 квітня 2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» виплата щорічної разової допомоги за 2011 рік здійснювалась у сталих розмірах. Зокрема, позивачем отримано 460 грн допомоги.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими внесено зміни до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому з 22 травня 2008 року відновлено дію ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 04 квітня 2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що виплата у 2011 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у сталих розмірах, які є меншими від розмірів допомоги визначених згаданим Законом.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», слід застосовувати положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанову Кабінету Міністрів України № 341 від 04 квітня 2011 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», оскільки остання звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність розміру нарахованої позивачу разової грошової допомоги до 5 травня вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що із змісту ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» випливає, що під час визначення розміру разової грошової допомоги, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
Згідно із ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.
Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, суд апеляційної інстанції констатує вірність обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні в справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2011 року в справі № 2а-2346/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: Р. В. Кухтей
В. В. Клюба