Справа № 815/7044/14
25 грудня 2014 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
секретар судового засідання Борцова С.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» у м. Одесі до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання нечинною постанови від 08.12.2014 року та зобов'язання вчинити певні дії, -
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» у м. Одесі звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання нечинною постанови від 08.12.2014 року щодо скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Борзякова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року та зобов'язання Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції здійснити виконавчі дії по зверненню стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови від 08.12.2014 року щодо скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Борзякова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року, у зв'язку з тим, що у вказаній постанові, в порушення Інструкції з організації примусового виконання рішень, не вказано підстав проведення перевірки виконавчого провадження, невірно визначено дату отримання виконавчого документу, визначено невірний строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, у резолютивній частині постанови скасовано Постанову державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Борзякова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року, хоча дата скасованої постанови 13.06.2014 року, безпідставним також є зобов'язання державного виконавця Костіної В.В. про винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки скасування постанови про відкриття є підставою для повернення виконавчого документу, порядок оскарження постанови не роз'яснено, як і не визначено строк її виконання, а також постанову підписано ОСОБА_2, який займає посаду начальника відділу Примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Одеській області, в той час як начальником Другого Приморського ВДВС є Шуляченко М.Б., що є безумовними підставами для скасування даної постанови та зобов'язання відповідача здійснити виконавчі дії по зверненню стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Від позивача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» у м. Одесі.
Від відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення, відповідно до яких зазначено, що при перевірці матеріалів виконавчого провадження начальником відповідного відділу встановлено відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Борзяковим В.І. поза межами строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки строк пред'явлення виконавчого напису сплив 15.02.2013 року. На підставі встановлених порушень, постанову від 30.09.2013 року скасовано та, в подальшому, постановою від 11.12.2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження відповідно до п.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим відповідач вважає, що постанова прийнята законно та обґрунтовано, без порушень прав сторін виконавчого провадження, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також, відповідач посилається на те, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.04.2014 року визнано недійсним договір іпотеки від 06.11.2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Інвестбанк», на підставі якого виданий виконавчий напис №2515 від 20.05.2010 року.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.
Для примусового виконання виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на договорі іпотеки від 06.11.2006 року №15897 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, та складається, в цілому, з шести житлових кімнат загальною житловою площею 106,5 кв. м та підсобних приміщень загальною площею квартири 159,5 кв. м, позивач 06.06.2014 року звернувся з відповідною заявою від 06.06.2014 року №02/355 до Другого Приморського Відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (а.с.10).
10.06.2014 року позивачем подано уточнення до заяви від 06.06.2014 року, відповідно до якої Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Інвестбанк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» у м. Одесі роз'яснено відповідачу причини переривання перебігу строку пред'явлення виконавчого напису до виконання (а.с.14-14з/б).
Постановою від 13.06.2014 року ВП№43741882 по примусовому виконанню виконавчого напису №2515 від 20.05.2010 року відкрито виконавче провадження (а.с. 15).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.09.2014 року по справі №6/522/17208/14ц подання старшого державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Моргун О.В. про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 задоволено, надано дозвіл Другому Приморському відділу ДВС ОМУЮ за участю представника стягувача - Філії ПАТ КБ «Інвестбанк», працівників органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 для проведення опису та арешту квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 (а.с.17-19).
Згідно листа начальника Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Шуляченко М.Б. від 04.11.2014 року №40292/В-21 позивача повідомлено, що 14.11.2014 року о 10 годині 30 хвилин державним виконавцем призначено проведення виконавчих дій по виконанню вищевказаного виконавчого документа та ухвали Приморського районного суду м. Одеси (а.с.20).
В подальшому, при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису №2515 від 20.05.2010 року, начальником Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ встановлено, що строк пред'явлення наведеного виконавчого напису сплив 10.02.2013 року, у зв'язку з чим, постановою від 08.12.2014 року постанову державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Борзякова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року скасовано та зобов'язано старшого державного виконавця Відділу Костіну В.В. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадженні відповідно до вимог Закону (а.с.22).
Постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №43741882 від 11.12.2014 року, у зв'язку з пропуском стягувачем строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, позивачу відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515 (а.с.24).
Статтею 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч.1-2 ст.2 Закону №606-ХІV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Згідно статті 11 Закону №606-ХІV, визначено обов'язки і права державних виконавців. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно частин 1-5 ст.83 Закону №606-ХІV контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть, бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст.84 Закону №606-ХІV, здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право: 1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; 2) заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.
Статтею 86 Закону №606-ХІV передбачено, що посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.
Постанова про проведення або результати перевірки законності виконавчого провадження може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її прийняття у порядку, встановленому цим Законом.
На час проведення перевірки виконавче провадження може бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що зазначається в постанові.
Про результати перевірки законності виконавчого провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.8 Закону №606-ХІV, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.
Згідно ст. 17 Закону №606-ХІV, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно ст.1 ЗУ «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.34 ЗУ «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, зокрема, як вчинення виконавчого напису.
Згідно статей 87-88 наведеного Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ч.1 ст.91 ЗУ «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.
Згідно п.4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.2010 року №2677-VІ, встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Судом встановлено, що виконавчий напис від 20.05.2010 року №2515 пред'явлено до виконання 27.05.2010 року та постановою №В-3/115 від 27.05.2010 відкрито виконавче провадження по виконанню напису (а.с.42), а постановою від 10.02.2012 року №В-3/7 виконавчий напис повернуто стягувачеві на підставі п.9 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», який отримано Філією ПАТ КБ «Інвестбанк» 15.02.2012 року (а.с.44-45).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону №606-ХІV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Отже, з урахуванням наведених норм, судом встановлено, що строк пред'явлення виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515, після його переривання, встановлюється з дня його повернення, тобто з 10.02.2012 року та, у зв'язку з вчиненням такого напису до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.2010 року №2677-VІ, пред'являється до виконання у строк, встановлений на момент його видачі, тобто протягом трьох років, у зв'язку з чим постанова від 08.12.2014 року щодо скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Борзякова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року, яка прийнята начальником Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ за наслідками здійснення контролю за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання виконавчого провадження всупереч наведених норм діючого законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно ч.2 ст.3 Конституції України, головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, оскільки постанова від 08.12.2014 року щодо скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ Борзякова В.І. про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року прийнята не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою поновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи та вчинити виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на договорі іпотеки від 06.11.2006 року №15897 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» у м. Одесі шляхом зобов'язання Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи та вчинити виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на договорі іпотеки від 06.11.2006 року №15897 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби здійснити виконавчі дії по зверненню стягнення на квартиру АДРЕСА_1, - задоволенню не підлягають, оскільки, зобов'язуючи відповідача вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи та вчинити виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515, суд у повній мірі захистив порушене право позивача.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що позивачем доведено суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови від 08.12.2014 року щодо скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» в особі Філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк» у м. Одесі до Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання нечинною постанови від 08.12.2014 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 08.12.2014 року щодо скасування постанови державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ОМУЮ ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 30.09.2013 року.
Зобов'язати Другий Приморський відділ Державної виконавчої служби вжити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи та вчинити виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого напису від 20.05.2010 року №2515, вчиненого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на договорі іпотеки від 06.11.2006 року №15897 щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя П.П.Марин