Справа № 822/4277/14
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У. Т.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
22 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії ,
В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати незаконною відмову відповідача у невиплаті вартості речового майна на суму 5202,59 грн.. та зобов'язати його виплатити таку суму, а також моральні збитки в сумі 2500 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.04.2011 року по справі 2а/2218/4582/11 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 вартості речового майна на загальну суму 4575,00 грн.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 вартість речового майна на загальну суму 4575,00 грн.; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральні збитки в сумі 1000 грн.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.01.2013 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2011 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 вартості речового майна на загальну суму 4575,00 грн.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 вартість речового майна на загальну суму 4575,00 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2014 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: рішення Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2011 року та постанову постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині визнання відмови незаконною та зобов'язання виплатити вартість речового майна, належного до видачі по 11 березня 2000 року, залишено без розгляду.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2010 року №278, старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 23 грудня 2010 року №304-пм з військової служби у запас, 29 грудня 2010 року виключено із списків особового складу частини.
З довідок №26, №27 від 17.02.2011 року про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні, вбачається, що його розмір становить відповідно 150,8 грн. та 5051,79 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року № 1459-III (набрав чинності з дня його опублікування - 11.03.2000 року) призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна.
Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Разом з тим, положення ч. 2 ст. 9-1 Закону N 2011-XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
У пункті 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Частиною 4 ст.9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону № 2011-XII.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення у практиці розгляду Верховного Суду України справ стосовно аналогічних правовідносин, зокрема, у постановах ВСУ від 19 березня 2013 року (справа № 21-38а13) та від 18 червня 2013 року (справа №21-191а13).
Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно після березня 2000 року на суму 5051,79 грн. задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 2500 грн. є похідною позовною вимогою від основного позову, а тому в її задоволенні слід також відмовити.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зауважує, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року законна та скасуванню або зміні не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі .
Головуючий Граб Л.С.
Судді Боровицький О. А.
Сапальова Т.В.