Справа: № 2а-11240/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Горбань Н.І.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Горбань Н.І.,
суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,
при секретарі: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2, Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про стягнення з відповідачів заборгованості по нарахуванню та виплаті заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 травня 2011 року в сумі 439286,03 грн., заборгованості по нарахуванню та виплаті довічного грошового утримання за період з 01 червня 2005 року по 31 травня 2011 року в сумі 19995,21 грн. та зобов'язання відповідача 1 у подальшому нараховувати заробітну плату та довічне грошове утримання у відповідності з нормативно-правовими актами, якими встановлена заробітна плата судді.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України, Кабінет Міністрів України та Державну казначейську службу України вчинити дії в межах своїх повноважень щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року з розрахунку посадового окладу у розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р. №2285-IV з урахуванням виплачених сум. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ДСА України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в частині відмови в позові та задовольнити позов в повному обсязі.
В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга ДСА України підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, відповідно з довідкою Київського районного суду міста Одеси від 10 березня 2011 року №10 ОСОБА_2 29 листопада 2001 року згідно постанови Верховної Ради України №2869-ш обраний на посаду судді Київського районного суду міста Одеси безстроково.
Згідно з довідкою №32 від 18 липня 2011 року позивач з 29 листопада 2001 року по день видачі відповідної довідки працює на посаді судді Київського районного суду міста Одеси.
Згідно з наказом голови Київського районного суду міста Одеси від 23 листопада 2007 року №159-ос ОСОБА_2 встановлено щомісячне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати з 29 листопада 2007 року.
Посилаючись на порушення відповідачами положень частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» під час визначення розміру заробітної плати та довічного грошового утримання у період з 01 червня 2005 року по 31 травня 2011 року, позивач вважає, що йому не доплачено 439286,03 грн. заробітної плати та 19995,21 грн. - довічного грошового утримання.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушено право позивача на отримання заробітної плати з урахуванням розміру посадового окладу, який би відповідав вимогам ст. 44 Закону України «Про статус суддів».
Колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2862-ХІІ) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.
30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та постанову № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», якими з 1 червня 2005 року підвищив оклади, зокрема, Голові Конституційного Суду України та Голові Верховного Суду України.
Однак, Кабінет Міністрів України не привів посадові оклади інших суддів у відповідність з вимогами статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням підвищених посадових окладів Голови Конституційного Суду України та Голови Верховного Суду України.
Лише 3 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджено схеми посадових окладів інших керівників та суддів Конституційного Суду України, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції, якою привів оклади суддів у відповідність з встановленим частиною другою статті 44 Закону України «Про статус суддів» співвідношенням до посадових окладів Голови Верховного Суду України та голови суду, в якому працює суддя.
Однак при цьому Кабінет Міністрів України не усунув порушення вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення, одночасно з окладами Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України, оскільки надав постанові «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 чинності не з 1 червня 2005 року, а з 1 січня 2006 року (пункт 5 постанови).
Внаслідок цього з 1 червня 2005 року до 1 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року у справі за позовом Особи до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 визнано незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865. Визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 року № 513 і № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 пункт 5 постанови №865 був викладений у такій редакції: «ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності Указів Президента України від 10 липня 1995 року № 584, від 19 вересня 1996 року № 856, від 5 березня 2002 року № 220, від 25 листопада 2002 року № 1061, статей 3 та 4 Указу Президента України від 11 грудня 2002 року № 1150, абзацу першого статті 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».
Зазначеними указами Президента України встановлювались суддям різного роду надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, тощо, виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначені укази Президента України втратили чинність з 1 січня 2006 року.
Таким чином, Кабінет Міністрів України з 1 червня 2005 року Голові та заступникам Голови Верховного Суду України, а з 1 січня 2006 року усім іншим суддям судів загальної юрисдикції не просто підвищив посадові оклади, а змінив систему і порядок оплати праці суддів, зазначивши, зокрема, у пункті 3 постанови №865, що у разі зменшення розміру заробітної плати окремих працівників у зв'язку з набранням чинності цієї постанови відповідним працівникам здійснюється виплата різниці між діючим на момент прийняття постанови та новим розміром заробітної плати. Тобто, нові посадові оклади суддям можуть бути застосовані лише з одночасною втратою чинності зазначених указів Президента України в частині оплати праці суддів.
При цьому, заробітна плата суддів з 1 червня 2005 року повинна обчислюватись відповідно до положень нормативно-правових актів про оплату праці суддів, чинних з1 січня 2006 року, а розміри заробітної плати суддів з 1 червня 2005 року повинні відповідати розмірам заробітної плати суддів, встановлених з 1 січня 2006 року, тому підстав для перерахунку заробітної плати позивача ОСОБА_2 немає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку його заробітної плати та щомісячного грошового утримання на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року по справі № 2/174.
Вимоги позивача щодо зобов'язання Державної судової адміністрації України у подальшому перераховувати заробітну плату та довічне грошове утримання у відповідності з нормативно-правовими актами,. якими встановлена заробітна плата судді, також є безпідставними, оскільки згідно положень статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги Державної судової адміністрації України та відповідно у скасуванні постанови суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України- задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014 року - скасувати.
Постановити нову постанову, якою у позові ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Н.І.Горбань
Судді: Г.В. Земляна
Є.О.Сорочко
Повний текст постанови виготовлено 19.12.2014 року.
Головуючий суддя Горбань Н.І.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.