23 грудня 2014 року Справа № 7407/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Рибачука А.І., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 20 червня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, третя особа Крушельницька сільська рада Сколівського району Львівської області, про скасування постанови,
19.06.2014 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області (далі - Інспекція), у якому просила скасувати постанову відповідача від 11.02.2014 №32 про накладення адміністративного стягнення (далі - Постанова), а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 20 червня 2014 року в справі №453/859/14-а позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1, яка покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.
Залишаючи без розгляду позовну заяву в справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач пропустив встановлений ст.289 КУпАП строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, а тому застосуванню підлягає ст.100 КАС України.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З наведених вище приписів КАС України можна дійти висновку, що ч.2 ст.99 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду та порядок його обчислення, за умови якщо цим Кодексом або іншими законами не визначено спеціальних строків та порядок їх обчислення.
У відповідності ст.289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Із вищенаведеного вбачається, що законодавець чітко передбачив можливість особи в десятиденний строк оскаржити постанову по справі про адміністративне правопорушення, а також можливість поновлення такого строку в разі пропуску з поважних причин.
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана Постанова прийнята 11.02.2014, отримана ОСОБА_1 19.02.2014 та оскаржена нею до суду 19.06.2014, тобто із пропуском встановленого спеціальним законодавством 10-денного строку.
Однак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду якщо позивач навів поважні причини такого пропуску.
Так, в силу положень ст.288 КУпАП постанову, зокрема Інспекції, про накладення адміністративного стягнення - може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Відповідно до ст.291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (внесення подання прокурора) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак, враховуючи положення ст.288 КУпАП, позивач скористалась своїм правом на подання скарги на Постанову до органу, який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, при цьому в межах встановленого ст.289 цього Кодексу строку, що підтверджується квитанцією про направлення рекомендованого повідомлення та листами Інспекції (а.с.18-19, 28-30).
З огляду на викладене, Постанова згідно ст.291 КУпАП не набрала законної сили, оскільки позивачем була подана скарга в адміністративному порядку, за результатами розгляду якої все ж таки остання була залишена без задоволення, а Постанова без змін.
Доказів отримання позивачем рішення Інспекції від 26.03.2014 №1804/3-21-8, суду апеляційної інстанції не надано, а тому підстави вважати, що позивач знала про результати розгляду її скарги до отримання листа Державної інспекції сільського господарства України від 30.05.2014 №К-33-6-9/1085 та Інспекції від 27.06.2014 №4100/3-21-8 відсутні.
Суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки поверхнево з'ясував істотні обставини справи, та належним чином не перевірив, коли саме у позивача виникло право на звернення за захистом своїх прав до суду, зокрема не встановлено, коли нею отримано рішення Інспекції за результатами розгляду її скарги, а також постанову державного виконавця про стягнення з неї накладеного відповідачем адміністративного стягнення.
Згідно ч.4 ст.11 КАС України, суд вживає передбаченні законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В силу ч.2 ст.100 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до положень ст.55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.
Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Згідно висновків, викладених у п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.
У рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення її позовної заяви без розгляду, чим фактично позбавив її можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив її права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.
Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 20 червня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя А.І. Рибачук
Суддя О.І. Мікула