23 грудня 2014 р. Справа № 7210/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Рибачука А.І., Мікули О.І.,
за участі секретаря - Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 травня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу,
24.04.2014 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (далі - Відділ) звернувся до Сокальського районного суду Львівської області із заявою, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа №2а-1238/11 виданого цим судом 18.10.2013.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 травня 2014 року у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.
Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив Відділ, який покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу якою задовольнити заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що виконання судового рішення є можливим, а зміна способу та порядку його виконання призведе до зміни самого судового рішення, що є недопустимим.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.
Згідно вимог ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Із матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням про зміну способу і порядку виконання якого клопоче заявник задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни.
За приписами п.2 ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2 ч.2 ст.162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини судового рішення та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст.198, 223 КАС України).
Відтак слід звернути увагу, що існує відмінність між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, тому задоволення заяви державного виконавця фактично змінить постанову суду по суті.
Стаття 263 КАС України не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, однак основними обставинами для цього слід вважати такі, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Апеляційним судом встановлено, що станом на день подачі заяви державним виконавцем, УПФ виконало зазначений вище виконавчий лист в частині нарахування ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 682,47грн, в решті відповідач вказав про неможливість виконання судового рішення з причин відсутності коштів.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 11 листопада 2014 року у справі №21-394а14.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення подання державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення відсутні.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя А.І. Рибачук
Суддя О.І. Мікула
Повний текст виготовлений 25 грудня 2014 року.