16 грудня 2014 року Справа № 876/9890/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до Державної інспекції України з питань захисту прав позивачів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
В вересні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») звернулося в суд з позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав позивачів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 01.08.2014 року №0186.
Позовну заяву мотивовано тим, що за приписами норм чинного законодавства конструкція, розміщена на фасаді будинку №109 по вул. І.Франка у м. Львові є вивіскою, а тому отримання дозвільних документів, зокрема, від органів місцевого самоврядування для її розміщення не вимагається.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із даним рішенням, його оскаржив позивач - ПАТ «Кредобанк», який у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що розміщена конструкція є зовнішньою рекламою. Натомість позивачем надіслано пояснення №1-7805/14 від 15.07.2014 року у яких зазначено, що у вимозі невірно надана оцінка цій конструкції та оцінено її як зовнішню рекламу, тоді як вона є вивіскою, а тому підстав для накладення штрафу за ненадання повної та достовірної інформації про вартість розміщеної реклами відсутні, оскільки позивач не розміщував зовнішньої реклами на будівлі за вказаною адресою.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Департаментом економічної політики Львівської міської ради направлено ПАТ «Кредобанк» вимогу № 23/Р-3-1186 від 15.04.2014 року у зв»язку з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон), а саме: у зв»язку з самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку № 109 по вул. І.Франка у м. Львові та запропоновано в термін до 30 квітня 2014 року усунути вказане порушення.
Департаментом економічної політики Львівської міської ради скеровано в інспекцію з питань захисту прав споживачів у Львівській області подання №23/Р-З-1373 від 19.05.2014 року про порушення ПАТ «Кредобанк» Закону , а саме: встановлення без дозволу виконкому Львівської міської ради спеціальної конструкції зовнішньої реклами (таблиці з написом «Банкомат» та зображенням годинника, що позначає 24 годинну роботу банкомату) на фасаді будинку по вул. І.Франка, 109 у м. Львові.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області в рамках розгляду вищевказаного подання Департаменту економічної політики Львівської міської ради, листом від 23.06.2014 року № 1801 було запропоновано відповідачу в строк до 15.07.2014 року надати наступні документи, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензію на здійснення діяльності (якщо діяльність, що рекламується вимагає наявності ліцензії), письмові пояснення по факту вчинення порушення законодавства про рекламу, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (якщо такий є), договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, документальне підтвердження вартості розповсюдження реклами за період до 1 року з моменту отримання даного листа. Також вищевказаним листом було повідомлено відповідача, що розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу буде проведено 01.08.2014 року з 09.00 хв. до 12 год. 00 хв..
Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області було здійснено розгляд такої справи, складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу № 0186 від 01.08.2014 року та враховуючи ненадання інформації про вартість реклами та інших документів щодо її розповсюдження, вирішено прийняти рішення про накладення на ПАТ «Кредобанк» штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Рішенням від 01.08.2014 р. №0186 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області на ПАТ «Кредобанк» накладено штраф у розмірі 1700 грн. та зобов»язано відповідача в установленому порядку сплатити штраф до Державного бюджету Галицького району м. Львова на вказані у рішенні рахунки.
Однак, ПАТ «Кредобанк» не погодилося з таким рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області та звернулося із позовом до суду.
Так, як встановлено статтею 1 Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Також статтею 16 Закону встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України
Частиною 6 статті 27 Закону передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи знаходиться паспорт вивіски відділення ПАТ «Кредобанк» за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 109, у якому зазначено, що конструкція, розміщена на фасаді будинку №109, по вул. І.Франка у м. Львові, це кронштейн - касетон, як елемент, що імітує продовження односторонньої вивіски, двосторонній з основою з прозорого акрилу. Паспорт вивіски погоджений з відділом архітектурно-художнього оформлення міського середовища та управлінням охорони історичного середовища м. Львова.
Крім того, департаментом містобудування управління архітектури Львівської міської ради листом від 22.07.2011 року №5-7432/2401 погоджено вивіску у вигляді металевого кронштейну із прозорою основою, до якої кріпиться літера «К» та напис «Банкомат», розмірами 620*500, розміщеного зліва від вітрини.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 6 статті 9 Закону вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Також ч. 7 ст. 8 Закону встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Тому, у випадку, коли на фасаді будівлі, яку займає суб»єкт господарювання, та/або біля входу (в»їзду) до неї розміщено інформаційну вивіску, інформація на якій не містить закликів до придбання товару чи надання послуги або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару (послуги), така інформація не є рекламою. Аналогічна позиція викладена у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 8672 від 08.11.2011 року.
Зважаючи на встановлені обставини та наведені приписи суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розміщена позивачем інформація не містить закликів придбавати товар або послугу, що ним реалізується, а, отже, за таких обставин вказана конструкція не є рекламою в розумінні ч. 6 ст. 9 Закону, оскільки підпадає під визначення вивіска чи табличка. Крім того, як видно з наявних у матеріалах справи фотознімків, інформаційну табличку розміщено позивачем біля місця розташування банкомату.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити.
Крім того, позивач у поданій апеляційній скарзі просив розподілити витрати пов»язані із сплатою судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Аналізуючи зміст вищевказаної процесуальної норми, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для компенсації судових витрат ПАТ «Кредобанк».
З матеріалів справи видно, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 73,08 грн. за подання адміністративного позову та 913,50 грн. - за подання апеляційної скарги.
Оскільки, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі, то таким чином, на користь позивача слід стягнути 986, 58 грн. (73,08+913,50) сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №813/6077/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 01.08.2014 року №0186.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 986 грн. (дев»ятсот вісімдесят шість гривень) 58 коп..
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький