16 грудня 2014 р. Справа № 876/10592/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,-
В жовтні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області (далі - УПФУ в Шумському районі) про визнання неправомірними дій відповідача щодо не зарахування до суми заробітної плати, виплачених за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць для обчислення пенсії та зобов»язання УПФУ в Шумському районі здійснити перерахунок пенсії за віком із врахуванням до суми заробітної плати суми заробітної плати, виплаченої за результатами роботи, шляхом ділення суми заробітної плати на кількість місяців виконання такої роботи за 1986 - 1990 роки, згідно довідок від 22 грудня 2005 року за період з 03.03.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що при здійсненні перерахунку пенсії УПФУ в Шумському районі при врахуванні заробітної плати, премії за виконання і перевиконання плану виробництва і реалізації тваринницької продукції включені в заробіток для обчислення пенсії в тому місяці, якому були нараховані і виплачені.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно поданих довідок від 22 грудня 2005 року за період з 03 березня 2014 року.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, УПФУ в Шумському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду справи не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу проведено перерахунок пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Однак при здійснені перерахунку пенсії УПФУ в Шумському районі не визначено середньомісячний розмір заробітної плати.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 видно, що останній працював на посаді директора Шумського міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини у період з 24.12.1985 року по 12.03.2002 року.
Відповідно до довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 22.12.2005 року за періоди з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 01.07.1987 року, з 01.07.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1988 року по 01.04.1988 року, з 01.04.1988 року по 31.12.1988 року, з 01.01.1988 року по 31.12.1988 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року, з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року позивачу виплачувалась заробітна плата за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.
Як встановлено ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включались до заробітної плати, з якої обчислювалась пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із вимогами п. 1 «Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року №306, дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 01.07.1998 року отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць:
- тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування;
- творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).
Відповідно до вимог п. 8 вказаного Порядку, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Статтею 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18.01.2001 року передбачено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов»язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі; сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 в період з 1986 року по 1990 року працював в сільському господарстві, тому на нього поширюється дія «Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов»язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 року №306.
Підставами для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи були накази Шумського міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини. Такі накази видавались на основі діючого положення про оплату праці.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності та обґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів та фактичних обставин справи, колегія суддів прийшла до переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2014 року у справі № 609/1342/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький