03 грудня 2014 рокусправа № 804/3602/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 804/3602/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Птахокомплекс Дніпровський" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
11 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Птахокомплекс Дніпровський"(далі - ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський") звернулося до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000141502 від 20 лютого 2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський" зареєстровано Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 15 травня 2009 року та взято на податковий облік 18 травня 2009 року Нікопольською ОДПІ за №594.
Відповідно до наказу №94 від 21 січня 2013 року „Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки", направлень на перевірку №59/221 та №59/221 від 21 січня 2013 року, виданих Нікопольською ОДПІ, в період з 21 січня 2013 року по 30 січня 2013 року на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексуУкраїни, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Агро-Ера" за січень 2011 року, з ТОВ „Фотоком" за червень 2011 року, з ТОВ „Ангстрем Континенталь" за червень 2012 року, ТОВ „ІДЕЯ РІСЬОРЧ" за липень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт №360/221/36020648 від 30 січня 2013 року „Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський", відповідно до висновків якого встановлено порушення ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст.. 201, ст.. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по податкових (скорочених) деклараціях сільськогосподарських підприємств всього за перевіряємий період у сумі 1 477 130,70 грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 661 689,07 грн., за червень 2011 року у сумі 715,75 грн., за лютий 2012 року у сумі 74 758,08 грн., за березень 2012 року у сумі 494 397,18 грн., за квітень 2012 року у сумі 119 000,00 грн., за червень 2012 року у сумі 126 250,62 грн., за липень 2012 року у сумі 320,0 грн.
Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки №360/221/36020648 від 30 січня 2013 року ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський" надало до Нікопольської ОДПІ заперечення на акт перевірки.
Листом від 15 лютого 2013 року №4919/10/22-115 „Про розгляд заперечень до акту перевірки" Нікопольської ОДПІ визнано висновки, викладені в акті перевірки такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
20 лютого 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000141502, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 425 210,30 грн.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачу пред'явлено направлення від 21 січня 2013 року №59/221 на проведення перевірки та вручено копію наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №94 від 21 січня 2013 року головному бухгалтеру ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський".
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.
Судом встановлено, що ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський", здійснюючи господарську діяльність, що полягає у вирощуванні курчат бройлерів, направлену на досягнення економічної вигоди та отримання прибутку, уклало ряд договорів.
З ТОВ „Агро-Ера" та позивачем укладено договір поставки жмиха соняшника №1160/ПД/21.12 від 21 грудня 2010 року; №1277-ПД/22.01 від 21 січня 2011 року всього в кількості 902,38 т. на суму 2 165 712,00 грн., в тому числі ПДВ 340 952,00 грн.; договір поставки жмиха соєвого №1242-ПД/12.01 від 04 січня 2011 року; №1245-ПД/12.01 від 11 січня 2011 року всього в кількості 242,36 т. на суму 913 989,00 грн., в тому числі ПДВ 152 331,50 грн.; договір поставки масла соєвого №1243-ПД/12.01 від 11 січня 2011 року, №1158-ПД/21.12 від 21 грудня 2010 року, №1291-ПД/21.01 від 19 січня 2011 року; №1276-ПД/21.01 від 21 січня 2011 року всього на суму 1 819 088,00 грн., в тому числі ПДВ 303 181,33 грн.
Між ТОВ „Ангстрем Континенталь" укладено договір поставки сої №П377 від 21 лютого 2012 року, №П610 від 13 березня 2010 року всього на суму 3 414 931,56 грн., в тому числі ПДВ 569 155,26 грн.
Між ТОВ „Акопт"та позивачем укладено договір поставки сої №П1044 від 24 квітня 2012 року всього на суму 757 503,70 грн., в тому числі ПДВ 126 250,62 грн.
Також, позивачем з ТОВ „ІДЕЯ РІСЬОРЧ" укладено договір по виконанню ремонтних робіт транспортного засобу №461 від 04 липня 2012 року всього на суму 1920,00 грн., в тому числі ПДВ 320,00 грн.
З ТОВ „Віконні системи" позивач уклав договір щодо виконання будівельно-монтажних робіт №24 від 18 квітня 2012 року всього на суму 714 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 199 000,00 грн.
Між ТОВ „Птахокомплекс Дніпровський" та ПП „Фотоком" підписано договір щодо поставки оргтехніки №70 від 10 січня 2011 року всього на суму 18 168,84 грн., в тому числі ПДВ 3028,14 грн.
Виконання умов договорів підтверджується наданими суду видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
На підставі пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПКодаткового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.
Пунктом 2.2. „Наказу Міністерства фінансів України" № 88 від 24 травня 1995 року „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, мати обов'язкові реквізити, в тому числі - зміст та обсяг господарської операції.
При цьому, саме видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства, а товарно-транспортна накладна є первинним документом для обліку учасників господарської операції з надання послуг перевезення.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»
Зміст наданих позивачем відповідачу в ході перевірки первинних документів (видаткових накладних) відповідає вимогам вищезазначеної норми закону та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару.
Зауваження відповідача, викладені в акті перевірки, щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, що є однією з підстав визнання нікчемним правочину, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна не є бланком суворої звітності, а, враховуючи специфіку товару - сільськогосподарська продукція, що перевозився, заповнення деяких положень (граф) товарно-транспортної накладної є недоцільним та неможливим („вартість", „вид" „пакування", „кількість місць"). При цьому, товарно-транспортна накладна містить всю інформацію необхідну для перевезення саме даного виду товару - сої, олія соєва, жмих соєвий, жмих соняшника, відповідним транспортним засобом (вагу нетто, брутто при відвантаженні та розвантажені, підписи осіб, що приймали участь у транспортному процесі, що скріплені печатками, в тому числі й вагової, пункти завантаження та розвантаження).
Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Відсутність у контрагента основних засобів та необхідної трудової сили не спростовує можливість здійснення господарської операції. Так само і факт підписання первинних документів від імені постачальника невстановленою особою сам по собі не може розглядатися як підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.
Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Відповідно до свідоцтва №100328478 у перевіряємих періодах позивач використовував спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11 сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Отже, система спеціального режиму оподаткування передбачає перерахування на спеціальний рахунок не отриманий податковий кредит, а лише різницю між податковим кредитом та податковим зобов'язанням виключно в межах здійснених сільськогосподарських операцій.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми матеріального права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податковий орган не мав визначених законом підстав для визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість позивачу і правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000141502 від 20 лютого 2013 року.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч. 1 ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 804/3602/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров