23 жовтня 2014 рокусправа № 804/1715/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промканат" (далі- позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі- відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2013 року за № 0004102201 та №0004092201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у задоволені адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Промканат" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року за № 0004102201, №0004092201 відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процессуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промканат" зареєстровано 17.04.2003 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради (а.с.123).
В період з 26.11.2013 року по 04.12.2013 року представниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Промканат" щодо законності декларування залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за вересень 2013 року при формуванні від'ємного значення з ПДВ за березень 2012 року, квітень 2012 року, серпень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт № 1015/22-01/32410368 від 11.12 2013 року.
Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Промканат": п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201, п.200.3, п. 200.4 Податкового кодексу України, а саме: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 608 355 грн. та занижено ПДВ у сумі 394 685 грн.
Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 року за № 0004102201 та №0004092201, згідно з якими відповідач визначив грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 592 027,50 грн. та зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 213 670 грн.
З матеріалів справи встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Универсал Ремонт Сервіс» та ПВКП «Оксамит» з якими були укладені договори поставки гумової суміші та стальних канатів №120202 від 02.02.2012 року, №120301 від 01.03.2012 року, №120402 від 20.04.2012 року, №240212 від 24.02.2012 року, №230112 від 23.01.2012 року, №100412 від 10.04.2012 року.
Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами ТОВ «Универсал Ремонт Сервіс» та ПВКП «Оксамит», що підтверджується належними первинними документами. Контрагенти позивача в перевіряємий період були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість,
У підтвердження реальності виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, а також акти здачі-прийняття робіт.
Факт проведення розрахунків ТОВ «Промканат» за поставлений товар підтверджується реєстрами проплачених електронних розрахункових документів та копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88), де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами, що підтверджується належними первинними документами, та в результаті здійснення таких господарських операцій реально змінився майновий стан платника податків - позивача по
справі.
Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додну вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.
Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сумм податку, що відноситься до податкового кредиту.
Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними первинними документами, що свідчать про укладення відповідних договорів і виконання повного обсягу робіт, передбаченого всіма договорами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.
Суд апеляційної інстанції ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0004102201 та № 0004092201.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук