іменем україни
24 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Леванчука А.О.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, третя особа − ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року,
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі − ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказало, що 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «КБ «Надра», яке змінило назву на ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 78п/10/2009-840, згідно з умовами якого банк надав кредит на споживчі цілі у розмірі 27 000 доларів США зі сплатою 14,49 відсотків річних за користування кредитом із щомісячною платою за користування кредитом із розрахунку 0,10 відсотків від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 20 березня 2018 року.
30 квітня 2010 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 78п/10/2008-840 від 04 квітня 2008 року. Відповідно до додаткової угоди № 1 було змінено умови щодо суми мінімально необхідного платежу, а саме : з 448,21 доларів США на 489,11 доларів США.
04 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилась перед позивачем за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. При підписанні додаткової угоди № 1 поручитель підтвердила взятий на себе обов'язок забезпечити належне виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом та можливих штрафних санкцій. Поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Крім того, на момент укладення кредитного договору позичальник та поручитель перебували у зареєстрованому шлюбі, і відповідачка, як дружина позичальника, була обізнана та дала згоду на отримання кредиту, кредитні кошти витрачено в інтересах сім'ї, які згідно з вимогами ст. 61 СК України стали об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував станом на 15 серпня 2013 року утворилась заборгованість на загальну суму 26 507,60 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (далі − НБУ) становить 211 875 грн 25 коп.
04 вересня 2013 року ПАТ «КБ «Надра» направив відповідачу письмову вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 січня 2014 року скасовано, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитом та нарахованих відсотках в розмірі 25 346,94 доларів США, 3 264 грн 90 коп. пені та 6 012 грн 25 коп. штрафу.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову та наявності передбачених ст. ст. 553, 554 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки, як встановив суд, ОСОБА_5 не виконав належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
А.О. Леванчук А.В. Маляренко В.А. Нагорняк