Ухвала
іменем україни
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Савченко В.О., Амеліна В.І., Остапчука Д.О., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2014 року,
Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 24 липня 2008 року щодо своєчасного й повного погашення кредиту, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 06 березня 2012 року становить 17 394 грн 63 коп.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, й передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності та недоведеності вимог банку, оскільки відповідач ОСОБА_4, який заперечував факт укладення кредитного договору із позивачем, у період з 23 липня 2008 року до 28 липня 2008 року знаходився під адміністративним арештом й фізично не міг 24 липня 2012 року підписати кредитний договір та заявку на отримання коштів, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з нього кредитної заборгованості.
Такі висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства, правильно визначено характер спірних правовідносин та застосовано положення норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» на увагу не заслуговують й висновків судів не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.О. Савченко
В.І. Амелін
Д.О. Остапчук