12 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-1506/12/2170
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року по справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області до скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску , -
У травні 2012 року до Херсонського окружного адміністративного суду звернувся позивач з зазначеним адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Каланчацькому районі Херсонської області заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 3683,77 грн.
За наслідками розгляду адміністративного позову Херсонським окружним адміністративним судом 10 липня 2012 року прийнято постанову про задоволення адміністративного позову.
Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову з огляду на порушення відповідачем законодавства у сфері загальнообов'язкового державного страхування шляхом несвоєчасної сплати єдиного державного внеску.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати вказане рішення з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відмовився від участі у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування, то не має обов'язку виконувати вимоги УПФУ, зокрема, щодо участі у його діяльності та сплати страхових внесків. Крім того, апелянтом зазначено, що Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією, здійснює свою діяльність на підставі статуту та набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади, а оскільки до теперішнього часу ця організація не зареєстрована в установленому законом порядку, то і примус до виконання положень цього об'єднання та вимоги про сплату недоїмки є порушеннями основоположних конституційних прав та свобод .
Заперечень на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску.
За результатами господарської діяльності за 2011 рік відповідач має заборгованість по сплаті єдиного внеску в сумі 3683 гривень 77 копійок, що підтверджується розрахунком заборгованості платника єдиного внеску (а.с.5) та звітом про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (а.с.6).
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року за № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) є недоїмкою. Відповідно до пункту 3 ст.25 Закону №2464- ІV суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
Статтею 4 Закону № 2464-VI визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.
Позивач, як фізична особа - підприємець відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 зазначеного Закону є платником єдиного внеску.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону № 2464-VI обов'язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону.
Отже, враховуючи вказані положення норм чинного законодавства та обставини справи, зокрема, щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги пенсійного органу стосовно стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску є правомірними та обґрунтованими. Наведені положення узгоджуються з принципами збору та ведення обліку єдиного внеску, встановленими ст.3 Закону №2464-VI, зокрема, щодо обов'язковості сплати єдиного внеску.
Стосовно ж правового статусу Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень п.12 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно було здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону №1058.
Пунктом 12 "Прикінцевих положень" Закону №1058-IV встановлено, що у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм названого Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подачі позову Пенсійний фонд України не перетворено у самоврядну неприбуткову організацію, така організація не зареєстрована у встановленому законом порядку.
Таким чином, на даний момент Пенсійний фонду України має статус органу державної влади та діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 384/2011, який на даний час не втратив чинності.
Згідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 384/2011 Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 200, 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу отримання копії рішення сторонами.
Суддя-доповідач: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: В.Л. Романішин