24 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3872/14
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Розмовенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про скасування постанови, -
09.12.2014 до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (далі - позивач, КП «Чернігівське тролейбусне управління») з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - відповідач, Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ), в якому просить суд скасувати постанову про відкритті виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору ВП № 45633365 від 27.11.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сума боргу була погашена ним добровільно, що підтверджує постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014, а тому примусового стягнення в порядку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» не відбулося, у зв'язку з чим не має підстав для стягнення виконавчого збору.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просили справу розглянути у їх відсутності. Представник відповідача надав заперечення, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах та в порядку, визначеному чинним законодавством України.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить із наступного.
05.03.2013 на підставі виконавчого документа та заяви стягувача державним виконавцем Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 36806410 з виконання виконавчого листа №2а/2570/1173/2012, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 22.02.2013 про стягнення з КП «Чернігівське тролейбусне управління» на користь УПФУ в м. Чернігові заборгованості у розмірі 284181,60 грн. та встановлено строк до семи днів для самостійного виконання рішення суду з моменту винесення постанови.
Вказана постанова отримана позивачем, що останнім не заперечується, але у встановлений державним виконавцем строк не була виконана.
У зв'язку з невиконанням рішення суду, 13.03.2013 відповідачем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 28418,16 грн. (а.с.34).
27.11.2014 у зв'язку з повним виконанням рішення суду Деснянським відділом ДВС Чернігівського МУЮ винесено постанову про закінчення вищезазначеного виконавчого провадження (а.с.33).
Оскільки виконавчий збір згідно постанови ВП № 36806410 від 13.03.2013 залишився нестягнутим і дана постанова є окремим виконавчим документом, 27.11.2014 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45633365 про стягнення з КП «Чернігівське тролейбусне управління» на користь Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ виконавчого збору в сумі 28418,16 грн. (а.с.8).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України від 21.04.1999 № 606 «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5 .
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Доказів самостійного виконання виконавчого документа №2а/2570/1173/2012, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом від 22.02.2013 про стягнення з КП «Чернігівське тролейбусне управління» на користь УПФУ в м. Чернігові заборгованості у розмірі 284181,60 грн. в строк, встановлений державним виконавцем, позивачем суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.
Частиною сьомою статті 28 цього Закону передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Отже, виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Як встановлено судом, виконавче провадження з виконання виконавчого документа №2а/2570/1173/2012, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 22.02.2013 закінчено з підстав, передбачених статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена постанова від 27.11.2014, цього ж дня державним виконавцем Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 28418,16грн.
Частиною другою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік виконавчих документів згідно яких виконавчий збір не стягується.
Виконавчий лист № 2а/2570/1173/2012 про стягнення сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не підпадає під вказаний частиною другою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» перелік.
Посилання позивача на добровільне виконання рішення шляхом сплати боргу в повному обсязі станом на 03.10.2014, зупинення та закінчення виконавчого провадження як на підставу скасування постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору від 27.11.2014, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не звільняють позивача від обов'язку сплати виконавчого збору.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже підстав для її скасування суд не вбачає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини третьої статті 2, частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведена правомірність оскаржуваного рішення.
Згідно з частин першої та третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674 визначено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру до адміністративного суду становить 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.).
Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10% розміру ставки судового збору (182,70 грн.-487,20 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому, суд приходить до висновку про стягнення з позивача решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн.
Керуючись статті 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради, - відмовити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03328681) до Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) судові витрати у розмірі 1644,30 грн
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя підпис І.І. Соломко
З оригіналом згідно
Суддя І.І. Соломко