08 грудня 2014 року Справа № 876/10683/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Левицької Н.Г., Онишкевича Т.В.
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 13 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про його примусове повернення за межі України із забороною в'їзду на територію України терміном на 3 роки до 08 серпня 2017 року та зобов'язання відповідача анулювати відмітки в його паспорті про примусове повернення і заборону в'їзду в Україну.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на законних підставах в'їхав на територію України та повинен був виїхати 13.07.2014 року. Однак, загострення судинного захворювання (варікотромбозу нижніх кінцівок) призвело до набряку і знерухомлення нижніх кінцівок та позбавило його можливості своєчасно звернутись до органів міграційної служби для продовження терміну перебування на території України. За несвоєчасне залишення території України його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який ним сплачено. Відтак, відповідачем не взяті до уваги обставини, які стали причиною порушення, зокрема, важке захворювання, у зв'язку із яким він переніс оперативне втручання, не враховано, що за допущене порушення він вже поніс покарання у вигляді штрафу.
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд виходив з того, що хоча й позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення строків перебування на території України, однак із виписки медичної картки стаціонарного хворого вбачається, що внаслідок хвороби перебував у лікарні, тому не міг звернутися для продовження строку та такий пропустив з поважних причин.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що позивачем не оскаржено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, подаючи пояснення, жодним чином не обмовився про хворобу. Крім того, причини пропуску строку міг повідомити і батько позивача, а медичні документи надані лише в суд. Не враховано судову практику по даній категорії справ.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на територію України позивач в'їхав на законних підставах та відповідно до законодавства мав право на перебування на території України до 13.07.2014 року, однак до вказаного терміну територію України не залишив.
08.08.2014 року відповідачем прийнято рішення про примусове повернення позивача за межі України із забороною в'їзду на територію України терміном на 3 роки до 08 серпня 2017 року та зобов'язано покинути територію України до 28 серпня 2014 року, яке ґрунтується на порушенні відповідачем терміну перебування на території України.
Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Враховуючи вищенаведені обставини та здійснивши системний аналіз правових норм, колегія суддів звертає увагу на те, що стороною відповідача не спростовано перебування позивача на стаціонарному лікуванні, внаслідок чого позивачем не була подана заява на продовження строку перебування, оскільки відповідна повинна бути подана заявником особисто. Крім того, згідно положення ч. 1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особи, які порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України можуть бути примусово поверненні, тобто це не зобов'язання контролюючого органу при притягненні особи до адміністративної відповідальності приймати оспорене рішення, відтак висновки відповідача є передчасними.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області залишити без задоволення, постанову Сихівського районного суду міста Львова від 13 жовтня 2014 року по справі 2-а/464/211/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Н.Г. Левицька
Т.В. Онишкевич
Повний текст виготовлено 15.12.2014 року