11 грудня 2014 р. Справа № 9104/156925/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Левицької Н. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2011 року по справі №2а - 2012/11 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Івано - Франківську про визнання неправомірними дій по припиненню виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії по віку, -
ОСОБА_2 звернулася до Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Івано - Франківську і просила: визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати їй з 01 серпня 2009 року пенсії по віку; зобов'язати відповідача поновити з 01 серпня 2009 року виплату їй раніше призначеної пенсії по віку.
Постановою Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 31 жовтня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_2 з 01 серпня 2009 року пенсії по віку. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Івано - Франківську поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії по віку.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на вказану постанову суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що норма п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинною і чітко передбачає, що пенсія виплачується щомісячно за місцем фактичного проживання пенсіонера, в межах України.
Позивач в судове засідання не прибула, а також не направив в судове засідання представника відповідач, хоча сторони були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Також, від вказаних осіб відсутні клопотання про розгляд справи за їх участі чи участі їх представників.
Тому, на підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив із тих обставин, що п. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України визнано неконституційним і втратив чинність.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 09 вересня 1998 року призначено пенсію по вислузі років. З 2002 року вона отримувала пенсію за віком.
28 лютого 2008 року одружилася з громадянином Німеччини ОСОБА_4 і 05 січня 2009 року знялася з реєстраційного обліку у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в Німеччину, що підтверджується довідкою від 05 січня 2009 року №20/17, виданою Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Івано - Франківській області.
29 вересня 2010 року позивач отримала від відповідача повідомлення, що у зв'язку із зміною місця проживання і виїздом за межі України, призначена пенсія повинна б виплачуватись до 31 липня 2007 року, а тому за період з 01 серпня 2009 року по 31 серпня 2010 року виникла переплата в сумі 10503, 06 гривень, яка підлягає поверненню на рахунок відповідача, посилаючись на п.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 51 цього ж Закону встановлено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за 6 місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, який настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25 - пр/2009 по справі №1 - 31/2009 визнано такими що не відповідають Конституції України.
Посилання відповідача на те, що норма п. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинною і чітко передбачає, що пенсія виплачується щомісячно за місцем фактичного проживання пенсіонера, в межах України, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до змісту цієї статті пенсія виплачується за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
В свою чергу доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Івано - Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано - Франківської області від 31 жовтня 2011 року по справі №2а - 2012/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Івано - Франківську про визнання неправомірними дій по припиненню виплати пенсії та зобов'язання поновити виплату раніше призначеної пенсії по віку - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали суду і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
Н. Г. Левицька