09 грудня 2014 року Справа № 876/14359/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, треті особи на стороні відповідача. які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Бучацька районна державна адміністрація, управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, про визнання протиправними дій,-
03 жовтня 2013 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними дії посадових осіб Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Бучацька ОДПІ) щодо встановлення в акті перевірки порушень абзацу 2 п.291.4 ст.294 Податкового кодексу України та скасувати п.2 Розділу ІІІ Акту перевірки від 08 серпня 2013 року №44/17/НОМЕР_1.
Постановою від 05 листопада 2013 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив та ухвалив визнати протиправними дії Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 22 січня 2012 року.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Бучацька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що на порушення вимог абзацу 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України позивач надавав послуги юридичній особі публічного права, а не органу місцевого самоврядування, який був наділений правом укладати договори та діяти від громади.
Відповідач вважає, що рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку податковим органом прийняте відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець та здійснює діяльність по перевезенню пасажирів (населення) автомобільним транспортом в приміському сполученні на маршруті ,,Бучач (Відгодівельний) - Трибухівці".
ФОП ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 22.01.2012 року здійснює свою підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, як платник II групи єдиного податку, ставка податку - 20 % розміру мінімальної заробітної плати.
Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.12.2010 року №1110 затверджено Методичні рекомендації щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в Тернопільській області за рахунок субвенції з державного бюджету.
Згідно п.1.1 вказаних Методичних рекомендацій, перевізникам компенсуються витрати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в Тернопільській області за рахунок субвенції з державного бюджету.
Відповідно до п.4.1 та п.4.2 Методичних рекомендацій, головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють компенсаційні виплати перевізникам на підставі договорів щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських (міських) внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, які укладаються на основі договорів на перевезення пасажирів між перевізником та замовником перевезень. Договори щодо здійснення компенсаційних виплат укладаються між перевізником, районною державною адміністрацією та головним розпорядником бюджетних коштів. Укладені договори повинні містити маршрути, на яких здійснюються пільгові перевезення, і порядок їх компенсації.
На виконання вказаних Методичних рекомендацій, між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник), Бучацькою районною державною адміністрацією (Замовник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Бучацької РДА (УПСЗН) укладено трьохсторонню угоду від 03.01.2012 року №4, згідно якої ,,УПСЗН" проводить відшкодування перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а ,,Перевізник" погоджується перевозити рейсовими автобусами, мікроавтобусами пільгові категорії пасажирів в приміському сполученні, які замовив ,,Замовник" на маршруті ,,Бучач (Відгодівельний) - Трибухівці". Термін дії угоди - один рік (2012).
За наслідками проведеної позапланової документальної невиїзну перевірку дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства по єдиному податку за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року Бучацька ОДПІ склала акт від 08 серпня 2013 року за №44/17НОМЕР_1.
В акті перевірки інспектори ДПІ зазначили, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено порушення умов (вимог) перебування на спрощеній системі оподаткування (п.291.4 ст.294 ПК України), а саме: здійснення платником єдиного податку ІІ-ї групи господарської діяльності з надання послуг юридичній особі (Бучацькій РДА), яка перебуває на загальній системі оподаткування.
На підставі висновків акту перевірки Бучацька ОДПІ прийняла рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2 від 22.01.2012 року та переведення ФОП ОСОБА_1 з 01 жовтня 2013 року на загальну систему оподаткування, про що повідомила позивача листом від 10 жовтня 2013 року №1215-17/023.
Приймаючи рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача. При цьому суд належним чином мотивував своє рішення.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що платники єдиного податку ІІ-ї групи, яким являється ФОП ОСОБА_1 мають право надавати послуги лише платникам єдиного податку та/або населенню.
Статтею 299 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу у випадках та у строки здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 4 пункту 299.15).
Анульоване свідоцтво платника єдиного податку підлягає поверненню до контролюючого органу, який його видав, протягом 10 днів з дня анулювання(підпункт 299.15.1 пункту 299.15).
У разі виявлення контролюючими органами під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, свідоцтво платника єдиного податку анулюється за рішенням контролюючого органу на підставі акта перевірки (пункт 299.16).
Суд першої інстанції встановив, що окремого рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 22.01.2012 року та переведення ФОП ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування Бучацька ОДПІ не приймала.
Статтею 37 Закону України від 05.04.2001 року № 2344-III ,,Про автомобільний транспорт" передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Частиною другої статті 29 Закону України ,,Про автомобільний транспорт" встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Відповідно до підпункту ,,б" пункту 4 частини першої статті 89 та частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 ,,Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, апеляційний суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати перевезення пільгових категорій громадян в силу приписів Закону, за що мав отримувати компенсацію за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.
Методичні рекомендації щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян в Тернопільській області за рахунок субвенції з державного бюджету затверджені Розпорядженням Розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.12.2010 року №1110.
Таким чином, позивач уклав трьохсторонню угоду від 03.01.2012 року №4 саме на отримання компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, а не на надання послуг юридичній особі з перевезення пасажирів.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу законодавчо передбачених підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1, оскільки останній не допускав порушень Податкового кодексу України.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 819/2340/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов