11 грудня 2014 р. Справа № 876/8064/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Левицької Н. Г.,
з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області та ОСОБА_2 на постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 29 липня 2014 року по справі №338/883/14а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернулася до Богородчанського районного суду Івано - Франківської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області і просила: визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення з неї суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 125 522 гривні 62 коп.; визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 25 квітня 2014 року №6 про стягнення з ОСОБА_2 сум виплачених надміру пенсій; зобов'язати відповідача врахувати довідку про заробіток для обчислення пенсії за період її роботи у ТОВ «Карпати» (Російська Федерація) із січня 1986 року по грудень 1990 року та дані паро заробітку плату, зазначену у ній.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Розпорядженням відповідача від 25 квітня 2014 року за №6 вирішено стягувати з неї переплату за пенсією у розмірі 125 522 гривні 62 коп. за період із 01 липня 2002 року по 31 березня 2014 року внаслідок подання нею (позивачем) недостовірних відомостей про заробітну плату за час роботи в ТОВ «Карпати». При цьому, за результатами проведеної перевірки, відповідачем отримано довідку від 17 лютого 2014 року №1469 - м з архівного відділу м. Радужний Ханти - Мансійського автономного округу (Російська Федерація) із меншим розміром заробітної плати ніж розмір, який було вказано у представленій нею у 1998 році довідці. При цьому позивач вважає, що подана нею у 1998 році довідка є достовірною, оскільки зворотного не було встановлено, і відповідачем не доведено підроблення довідки чи внесення до неї недостовірних даних.
В ході розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України збільшено розмір позовних вимог і окрім пред'явлених вимог позивач просила також зобов'язати відповідача виплатити різницю недоплаченої їй пенсії, починаючи з травня 2014 року, виходячи із розміру 3 175 гривень 87 коп. з урахуванням періоду роботи у ТОВ «Карпати» із січня 1986 року по грудень 1990 року та даних про заробітну плату за цей період, зазначених у довідці ТОВ «Карпати».
Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких позивачу вперше призначено пенсія за віком із 15 листопада 1995 року, а згідно її заяви та представленої довідки про заробітну плату за період із 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року позивачу проведено перерахунок пенсії. Проте в ході інвентаризації пенсійних справ щодо правильності призначення і виплати пенсій з високим коефіцієнтом заробітної плати на відповідний запит було отримано довідку архівного відділу Російської Федерації щодо заробітної плати позивача, у якій за 1987 - 1990 роки вказані значно нижчі суми заробітку позивача. Крім цього видана ТОВ «Карпати» довідка, яка надана позивачем 30 грудня 1998 року, не може бути взятою до уваги, так як складена без зазначення реєстраційного номера та дати видачі, а також видана на бланку довідки про заробіток українського взірця. Також, згідно відповіді уповноваженого підрозділу пенсійного фонду Російської Федерації ТзОВ «Карпати» було зареєстровано 17 травня 1995 року і знято з обліку 31 травня 2002 року, в той час як позивачем подано довідку за період 1986 - 1990 років. Позивач із 12 березня 1983 року по 01 серпня 1991 року працювала у ВРП НГДУ «Варьеганнефть», з якого звільнена 01 серпня 1991 року в порядку переводу в торгове об'єднання «Норд», яке у свою чергу 15 квітня 1992 року перейменовано у ТзОВ «Карпати». У зв'язку з цим було прийнято рішення про перерахунок пенсії позивачу на підставі даних нової довідки про заробітну плату та про стягнення переплати пенсії у розмірі 125 522 гривні 62 коп..
Постановою Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 29 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано - Франківської області щодо стягнення з позивача надміру виплаченої пенсії у сумі 125 522 гривні 62 коп.; визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області від 25 квітня 2014 року №6 про стягнення з позивача сум пенсій, виплачених надміру. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Сторони не погодилися із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржили його у відповідних частинах прийнятого рішення, що стосується їх інтересів, в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Зокрема, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Окрім цього посилається на ті обставини, що довідка була передана їй ОСОБА_3, а виготовлена на бланку українською мовою через те, що більшість працівників ТОВ «Карпати» були з України. При цьому, відсутність вихідного номера та дати видачі жодним чином не спростовують змісту довідки та зазначених у ній даних. Розбіжності у сумах заробітної плати в довідках виникла внаслідок не поступлення у повному обсязі в архів документів ТОВ «Карпати». Жодних доказів щодо недостовірності даних у представленій нею у 1998 році довідці в судовому засіданні не було надано.
В свою чергу відповідач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що довідка про розмір заробітної плати була представлена у 1998 році позивачем особисто, а тому всі вчинені відповідачем дії та прийняті рішення ґрунтуються на обставинах перевірки пенсійної справи і отриманій інформації. При цьому такі дії узгоджуються із положеннями ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У зв'язку з цим просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в апеляційній скарзі позивача доводи і просить задовольнити вимоги апеляційної скарги. Крім цього пояснив в судовому засіданні, що доводи позивача жодним чином не були спростовані в ході розгляду справи судом першої інстанції, що у свою чергу давало підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційної скарги відповідача не визнав і вважає викладені відповідачем доводи безпідставними.
Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча повідомлявся належним чином та у встановленому законом порядку про дату, час та місце судового розгляду справи.
Оскільки апеляційним судом не визнавалася обов'язковою участь в апеляційному розгляді справи представника відповідача, колегія суддів апеляційної суду вважає, що вказані обставини у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджають апеляційному розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Вислухавши суддю - доповідача, доводи представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи своїх висновки, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про перерахунок пенсії позивача на підставі отриманої архівної довідки від 17 лютого 2014 року №1469 - м є обґрунтованим, оскільки ця довідка складена на підставі первинних документів про нарахування заробітної плати, в той час як попередня довідка документально не підтверджена. Разом з цим, за висновком суду першої інстанції, рішення відповідача від 25 квітня 2014 року за №6 про стягнення з позивача надміру виплаченої пенсії у розмірі 125 522 гривні 62 коп. є протиправним, оскільки згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення та ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» що підставою для повернення надміру виплачених сум пенсії, є, зокрема, встановлення факту зловживання з боку пенсіонера наданими правами та можливостями, подання ним недостовірних даних. Проте суду не подано жодних доказів, які би свідчили про зловживання з боку позивача, що призвели до виплати їй пенсії у завищеному розмірі.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач, ОСОБА_2, є пенсіонером і вперше відповідачем їй було призначено пенсію за віком із 15 листопада 1995 року. Позивач 30 грудня 1998 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії і представила відповідачу довідку ТОВ «Карпати» про заробітну плату за період із 01 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року, завірену печаткою та штампом ТОВ «Карпати».
Із 12 березня 1983 року по 01 серпня 1991 року позивач працювала у ВРП НГДУ «Варьеганнефть» і з 01 серпня 1991 року була переведена на роботу кухаря третього розряду в торгово - виробниче об'єднання «Норд». 15 квітня 1992 року торгово - виробниче об'єднання «Норд» перейменовано у ТОВ «Карпати». Вказані обставини підтверджують записами у трудовій книжці позивача.
Відповідачем проведено перевірку пенсійної справи позивача, в ході якої на запит отримано довідку архівного відділу м. Радужний Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації від 17 лютого 2014 року №1469 - м. В архівній довідці вказано розмір заробітної плати позивача за період з 1987 по 1991 роки, який є меншим ніж її розмір за відповідні періоди, зазначений у довідці, яка була представлена позивачем у 1998 році із заявою про перерахунок пенсії.
Крім цього, архівним відділом м. Радужний Ханти - Мансійського автономного округу - Югра Тюменської області Російської Федерації позивачу надіслано архівну довідку від 14 травня 2014 року за №561 - М про її заробітну плату протягом 1987 - 1991 років, розміри заробітку позивача у якій за відповідні періоди відповідають розмірам за 1987 - 1990 роки, зазначеним в архівній довідці від 17 лютого 2014 року.
Розпорядженням начальника Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі від 25 квітня 2014 року за №6 «Про стягнення сум пенсій, виплачених надміру за справою №126972 ОСОБА_2» визначено, що сума переплати пенсії позивачу внаслідок подання нею недостовірних даних із 01 липня 2002 року по 31 березня 2014 року становить 125 522 гривні 62 коп. і вказана сума підлягає стягненню з позивача.
Відповідно до Протоколу засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 21 травня 2014 року вирішено провести позивачу перерахунок пенсії із 01 червня 2014 року згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на таке.
У відповідності до ст. ст. 64, 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65 - 67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією. Перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.
Крім цього згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Статтею 103 вказаного Закону визначено, що суми пенсій, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Також, відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої доводи та заперечення, положення Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку, що прийняте відповідачем розпорядження №6 від 25 квітня 2014 року є протиправним, оскільки в судовому засіданні не встановлено фактів зловживання з боку позивача чи подання нею недостовірних даних, що призвело до виплати пенсії у завищеному розмірі. При цьому колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлення позивачем до заяви про перерахунок пенсії довідки, виданої ТОВ «Карпати», не може вважатися поданням недостовірних даних самим позивачем.
Разом з цим в ході проведеної відповідачем перевірки встановлено недостовірність даних довідки, представленої позивачем для перерахунку пенсії і ці дані спростовуються архівними довідками, виданими на запити та заяви сторін.
Тобто, дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивача у відповідності до даних, отриманих в ході перевірки, відповідають критеріям, визначеним ст. 2 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно правильним є і висновок суду першої інстанції щодо позовних вимог у цій частині.
При цьому доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу і не можуть бути покладені в основу судового рішення апеляційного суду, оскільки посиланням на ці ж обставини сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення на адміністративний позов, і цим обставинам суд першої інстанції дав правильну правову оцінку.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано - Франківської області від 29 липня 2014 року по справі №338/883/14а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано - Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
Н. Г. Левицька
Ухвалу у повному обсязі складено 16 грудня 2014 року.