17 грудня 2014 р. Справа № 804/15049/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.
представника позивача: Панишко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНО»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНО», в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у сумі 27444,44грн., а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій у сумі 8,23грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач на виконання вимог ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ), як юридична особа, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, повинен був сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, проте, відповідач означені вимоги закону не виконав, тому позивач просить стягнути суму вказаних адміністративно-господарських санкцій з нарахованою за їх несвоєчасну сплату пенею в судовому порядку.
Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав доводи та вимоги позовної заяви та просив задовольнити її у повному обсязі.
Відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву не надав. Однак, відповідачем було надано витребувані ухвалою суду від 31.10.2014р. додаткові докази, в клопотанні про доручення яких значилося, що ТОВ «БОНО» з позовними вимогами не погоджується.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
За змістом статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Зокрема означеною статтею визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом встановлено, що ТОВ «БОНО» на виконання вимог означеної норми закону було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт за Формою № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача фактично за 2013 рік складає 18 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, при цьому кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875-ХІІ, - також 0 осіб (а.с.5).
Разом з тим, 11 березня 2014 року фахівцем відділу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було здійснено невиїзну перевірку правильності розрахунків в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів ТОВ «БОНО» за 2013 рік за Формою № 10-ПІ, за результатами якої складено акт №55 від 11.03.2014р., яким встановлено, що відповідачем невірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлений приписами статті 19 Закону №875-ХІІ, оскільки за змістом цієї норми права, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу ТОВ «БОНО» за 2013 рік (18 осіб), норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має становити - 1 особа. Оскільки у відповідача протягом 2013 року середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб, позивач прийшов до висновку про невиконання ТОВ «БОНО» нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та, враховуючи розмір середньорічної заробітної плати на цьому підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання вказаного нормативу, яка має бути сплачена відповідачем і склала 27444,44грн. (а.с.4).
Зважаючи на приписи ст.19 Закону №875-ХІІ, суд вважає, що позивачем було вірно визначено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу ТОВ «БОНО» за 2013 рік.
Також у позивачем було вірно розраховано середньорічну заробітну плату штатного працівника ТОВ «БОНО» за 2013 рік, виходячи із того, що фонд оплати праці штатних працівників у 2013 році складав 4940,00 грн., то середньорічна заробітна плата штатного працівника за цей період становить 27444,00грн.
При цьому частиною 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ відповідачем протягом 2013 року подавалися звіти за Формою №3-ПН про наявність вакансій та характеристики вакансій та вимоги до претендентів до Криворізького міського центру зайнятості, в кожному з яких зазначалося про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.34-48).
Означені звіти подавалися відповідачем з урахуванням змін до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012р. №5067-VІ, які набрали чинності з 01.01.2013р., та на підставі яких Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316 було затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
При цьому вказаним Порядком передбачено необхідність подання до центру зайнятості звітів за формою №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, щомісячне подання до центру зайнятості даних про наявність вільних робочих місць (вакансій) даним Порядком не встановлено.
Подання ТОВ «БОНО» протягом 2013 року звітів за формою №3-ПН до Криворізького міського центру зайнятості також підтверджується листом цього центру зайнятості від 19.06.2014р. №05-14/2383, яким останній повідомив позивача про те, що ТОВ «БОНО» звітувало у 2013 році вісім разів, а саме: 08.04.2013р., 15.05.2013р., 04.07.2013р., 01.08.2013р., 30.08.2013р., 04.11.2013р., 29.11.2013р. та 30.12.2013р. Також у вказаному листі центру зайнятості значилося, що у 2013 році необґрунтованих відмов з боку ТОВ «БОНО» відносно працевлаштування інвалідів не встановлено (а.с.14).
Крім того, судом встановлено, що 01.10.2013р. між ТОВ «БОНО» та Криворізьким міським центром зайнятості було укладено угоду про співпрацю державної служби зайнятості з роботодавцем, метою якої, зокрема, є сприяння розв'язанню проблем зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівні конкурувати на ринку праці, у тому числі особи з інвалідністю, а одним із напрямів спільної діяльності за цим Договором є забезпечення зайнятості вказаної категорії осіб (а.с.31).
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно частини 2 цієї статті порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, при цьому підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Статтею 18-1 цього Закону встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний, при цьому Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
З аналізу наведених норм випливає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Як встановлено судом, відповідачем протягом 2013 року подавалися звіти Форми №3-ПН до відповідного міського центру зайнятості населення про наявність у ТОВ «БОНО» у цьому періоді вакантних робочих місць безпосередньо для інвалідів, також відповідачем було укладено з Криворізьким міським центром зайнятості угоду про співпрацю державної служби зайнятості з роботодавцем, метою якої, зокрема, є сприяння розв'язанню проблем зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівні конкурувати на ринку праці, у тому числі особи з інвалідністю, а одним із напрямів спільної діяльності за цим Договором є забезпечення зайнятості вказаної категорії осіб. Крім того, ТОВ «БОНО» було поінформовано Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про підстави не нарахування адміністративно-господарських санкцій у зв'язку із вжиттям відповідачем залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів та з урахування відсутності необґрунтованих відмов у прийнятті інвалідів на наявні вакансії.
Отже, відповідачем було вжито всі необхідні заходи, передбачені законодавством та спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.
У зв'язку із цим покладення на ТОВ «БОНО» відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 ГК України.
Така правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 червня 2011 року у справі №21-60а11, а також у постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12.
Зважаючи на те, що відповідачем було доведено факт вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених законодавством та спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, що в розумінні ст.218 ГК виключає притягнення останнього до відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, а також враховуючи те, що Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не надало суду доказів безпідставної відмови ТОВ «БОНО» у працевлаштуванні інвалідів як за їх особистими зверненнями, так і за направленнями центру зайнятості, суд вважає, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до відповідача неправомірно, а, отже, неправомірно було нараховано і пеню за порушення термінів їх сплати, тому позовні вимоги про їх стягнення з ТОВ «БОНО» задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНО» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2014 року.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова