"25" грудня 2014 р.Справа № 923/1281/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Шевченко В.В.
Суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Подобєдова Л.І. - за дорученням
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"
на рішення господарського суду Херсонської області
від 07 жовтня 2014 року
у справі № 923/1281/14
за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"
про стягнення 530434,95 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 6.215.674 грн. 94 коп.
Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 811 від 24.11.2014 року.
Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України за клопотанням ТОВ "Амалтея" розгляд справи відкладався з 27 листопада на 25 грудня 2014 року.
01.09.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі позивач, Банк) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення 530434,95 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 6.215.674 грн. 94 коп., посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № НКЛ-2006474/3 від 30.04.2013 р. та додатковим договором до нього щодо своєчасного та повного повернення отриманого кредиту, внаслідок чого станом на 16.07.2014 р. має борг перед Банком за цим кредитом в сумі 381757,70 дол. США, що еквівалентно 4473464 грн. 22 коп. та борг за сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 65515,87 дол. США, що еквівалентно 767719 грн. 68 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14726,43 дол. США, що еквівалентно 172565 грн. 37 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 3536,14 дол. США, що еквівалентно 41436 грн. 74 коп. та штраф у сумі 64898,81 дол. США, що еквівалентно 760488 грн. 93 коп., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 73080 грн.
У відзиві на позов ТОВ вимоги Банку визнавав частково, а саме в частині стягнення боргу по кредиту та відсоткам, проте заперечував проти позовних вимог в частині стягнення пені за порушення строків сплати кредиту в сумі 14726,43 дол. США, пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 3536,14 дол. США та штрафу в сумі 64898,81 дол. США та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що нарахування пені та штрафу позивачем здійснено з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, у зв'язку з чим просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до цих вимог та на підставі ч. 2 ст. 258 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Одночасно, відповідач просив суд зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з нього на користь позивача до 1000 дол. США та відстрочити виконання рішення суду на 2 роки, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Крім того, відповідачем під час розгляду справи заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи на предмет визначення правильності розрахунку пені та відповідність умовам договору сум простроченої заборгованості та дат невиконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом та клопотання про об'єднання в одне провадження даної справи зі справами № 923/1311/14 та № 923/1312/14, оскільки ці справи є взаємопов'язаними між собою.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 р. (суддя Закурін М.К.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 381757,70 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 4473464 грн. 22 коп. - боргу по поверненню кредиту, 65515,87 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 767719 грн. 68 коп. - боргу за сплату відсотків за користування кредитними коштами, 14726,43 дол. США, що еквівалентно 172565 грн. 37 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту; 2945,90 дол. США, що еквівалентно 35520 грн. 27 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1000 дол. США, що еквівалентно 11718 грн. 07 коп. - штрафу та 63988 грн. 85 коп. - понесених судових витрат по справі на сплату судового збору, а в решті частини позову - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № НКЛ-2006474/3 від 30.04.2013 р. та додатковим договором до нього щодо своєчасного та повного повернення отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 16.07.2014 р. має борг з повернення кредиту перед Банком в сумі 381757,70 дол. США, що еквівалентно 4473464 грн. 22 коп. та борг за сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 65515,87 дол. США, що еквівалентно 767719 грн. 68 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначені грошові кошти, а ще й пеню за несвоєчасне повернення кредиту 14726,43 дол. США, що еквівалентно 172565 грн. 37 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 2945,90 дол. США, що еквівалентно 35520 грн. 27 коп. та
штраф у сумі 64898,81 дол. США, що еквівалентно 760488 грн. 93 коп., але розмір штрафу підлягає зменшено до 1000 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 11718 грн. 07 коп.
Відмовляючи в решті частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 590,24 дол. США місцевий суд виходив з того, що позивачем при нарахуванні пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 368,69 дол. США допущені арифметичні помилки, а розмір пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 221,55 дол. США здійснений позивачем з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, внаслідок чого, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до цих вимог на підставі ч. 2 ст.258 ЦК України підстави для задоволення позову в цій частині - відсутні.
Відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи на предмет визначення правильності розрахунку пені та відповідність умовам договору сум простроченої заборгованості та дат невиконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, місцевий суд виходив з того, що таке клопотання є необґрунтованим, оскільки для правильного вирішення цих питань не потребуються спеціальні пізнання.
Відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження даної справи зі справами № 923/1311/14 та № 923/1312/14 місцевий суд виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України право на об'єднання справ існує лише у судді, в провадженні якого знаходяться ці справи, тобто в межах провадження справ одного судді. Крім того, оскільки хоча за усіма вищезазначеними справами є одні й ті ж сторони, але зобов'язання за ними виникли на підставі різних кредитних договорів, а тому таке об'єднання значно ускладнює вирішення спорів, а тому підстави для задоволення вищезазначеного клопотання - відсутні.
Відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення строком на два роки, місцевий суд виходив з того, що така заява є необґрунтованою та суперечність принципам розумності і справедливості договірних зобов'язань, а тому підстави для її задоволення - відсутні, про що зазначив в мотивувальній частині оскарженого рішення.
В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду змінити, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм процесуального та матеріального права та постановити нове рішення, яким змінити рішення місцевого суду в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та задовольнити позовні вимоги Банку в цій частині в сумі 1059,85 дол. США, а також внести до резолютивної частини оскарженого рішення зміни щодо задовольняння його клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду два роки до 07.10.2016 р.
Скарга мотивована тим, що місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14726,43 дол. США, оскільки додатковим договором № 1 від 13.1.22013 р. до договору кредитної лінії сторони погодили графік повернення кредиту з кінцевим строком його повернення - до 30.06.2014 р., а тому нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту до 30.06.2014 р. є неправомірним, так як не є простроченим, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають зміні та задоволенню частково, а саме у сумі 1059, 85 дол. США за період з 30.06.2014 р. по 16.07.2014 р. Крім того, скаржник просив відстрочити виконання рішення суду на 2 роки, посилаючись на скрутне матеріальне становище.
Про день, час і місце розгляду справи 25.12.2014 р. скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, але його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, внаслідок чого справа була розглянута за відсутністю скаржника, який не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу Банк просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника Банку, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції 30.04.2013 р. між сторонами у справі укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2006474/3, за умовами якого Банк зобов'язався надати відповідачеві кредит в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 381757,70 дол. США, зі сплатою 13% відсотків річних, а останній прийняти його та повернути у строк 31.08.2013 р. сплативши усі проценти та платежі передбачені цим договором.
Згідно п. 8.3 договору останній набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.
На виконання умов договору Банком у межах кредитної лінії надано ТОВ обумовлені договором кредитні кошти в загальній сумі 381757,70 дол. США, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 28277981 від 30.04.2013 р. на суму 381757,70 дол. США (а.с.13) та наявною випискою з особового рахунку відповідача за період з 30.04.2013 р. по 16.07.2014 р. (а.с.14-33).
Додатковим договором № 1 від 13.12.2013 р. до договору кредитної лінії сторони внесли зміни щодо кінцевої дати повернення кредиту - 31.08.2014 р. та встановлено графік його погашення рівними частинами у сумі 127.252,57 дол. США з кінцевими термінами у строк до 30.06.2014 р. 31.07.2014 р. та 31.08.2014 р. відповідно.
Доказів, які б свідчили про те, що станом на 16.07.2014 р. відповідач повернув позивачеві отриману суму кредиту у розмірі 381757,70 дол. США. в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи 14.04.2014 р. позивачем направлено відповідачеві рекомендованим листом претензію з вимогою щодо погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасне повернення відсотків, яка залишена відповідачем без відповіді.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що ТОВ свої грошові зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином та ані в строк до 30.06.2014 р., ані до сьогоднішнього часу не повернув жодної копійки взятих за договором кредитної лінії грошових коштів, внаслідок чого місцевий суд правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача борг з повернення отриманої суми кредиту у розмірі 381757,70 дол. США, що еквівалентно 4473464,22 грн. по курсу Національного Банку України гривні відносно долара США станом на 16.07.2014р. - 11,718072, що не заперечується відповідачем, а тому рішення місцевого суду в цій частині є законним та не оскаржено жодною із сторін у справі.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. п. 2.6. п. 2 договору кредитної лінії нарахування процентів за користуванні кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочій день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредитую. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач сплачував відсотки за користування кредитом матеріали справи не містять та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.
Звертаючись з позовом до суду Банк просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом за період з 30.04.2013 р. по 16.07.2014 р.
Оскільки, відповідач у визначені строки у договорі кредитної лінії не повернув отриману суму кредиту у загальному розмірі 381757,70 дол. США, то місцевий суд підставне стягнув з відповідача на користь позивача 65.515,87 дол. США, що еквівалентно 767719 грн. 68 коп., виходячи із розміру 13% річних по сплаті процентів за користування кредитом за вказаний період, виходячи із суми боргу з повернення одержаного кредиту у розмірі 381757,70 дол. США.
Здійснений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом перевірений як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильним та вірним, а крім того не заперечується відповідачем ані в цілому, ані за його складовими, внаслідок чого рішення місцевого суду в цій частині є законним та обґрунтованим.
У п. 4.1 договору кредитної лінії сторони обумовили, що у випадку прострочення позичальником строків повернення кредиту останній сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 14726,43 дол. США, що еквівалент по курсу НБУ 172.565 грн. 37 коп., виходячи із сум кредиту, що підлягали поверненню за графіком у вказаний період.
Здійснені позивачем розрахунки пені за неповернення наданої суми кредиту перевірені як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильними та вірними, а крім того не спростовані скаржником ані в цілому, ані за їх складовими.
Посилання скаржника на те, що місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 14726,43 дол. США, оскільки додатковим договором № 1 від 13.1.22013 р. до договору кредитної лінії сторони погодили графік повернення кредиту з кінцевим строком його повернення - до 30.06.2014 р., а тому нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту до 30.06.2014 р. є неправомірним, так як зобов'язання до цієї дати не є простроченими до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки зміна умов договору по строкам повернення кредиту за додатковим договором № 1 від 13.12.2013 р. діє на майбутнє, так як інші умови договору у відповідності до п. 3 додаткового договору сторонами визнані як такі, що залишилися незмінними, у зв'язку з чим протилежні твердження скаржника є помилковими.
У п. 4.1 договору кредитної лінії сторони обумовили, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів за користування кредитом, останній сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачем при здійснені нарахуванні пені за проценти по користуванню кредитом допущено арифметичні помилки, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня по сплаті процентів за користування кредитом відповідно до наступного розрахунку:
Пеня за квітень 2013 року:
1) 1,68 дол. США за період з 11.05.2013р. по 09.06.2013р. на суму простроченої заборгованості 135,97 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 15%;
2) 3,34 дол. США за період з 10.06.2013р. по 12.06.2013р. на суму простроченої заборгованості 135,97 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 14%;
3) 4,36 дол. США за період з 13.08.2013р. по 10.11.2013р. на суму простроченої заборгованості 135,97 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%; тому загальна сума пені за квітень 2013 року складає 9,37 дол. США (з розрахунку: 1,68 + 3, 34 + 4,36 = 9,37).
Пеня за травень 2013 року:
1) 101,85 дол. США за період з 11.06.2013р. по 12.08.2013р. на суму простроченої заборгованості 4215,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 14%;
2) 180,15 дол. США за період з 13.08.2013р. по 10.12.2013р. на суму простроченої заборгованості 421,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%; тому загальна сума пені за травень складає 282 дол. США (з розрахунку 101,85 +180,15= 282).
Пеня за червень 2013 року:
1) 51,63 дол. США за період з 11.07.2013р. по 12.08.2013р. на суму простроченої заборгованості 4079,05 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 14%;
2) 217,92 дол. США за період з 13.08.2013р. по 09.01.2014р. на суму простроченої заборгованості 4079,05 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%;
При цьому, судом враховано, що позивач нарахував пеню лише по 09.01.2014р. (а не по 10 включно), а тому загальна сума пені за червень складає 269,55 дол. США (з розрахунку 51,63 + 217,92 = 269,55) .
Пеня за липень 2013 року складає 273,23 дол. США за період з 13.08.2013р. по 10.02.2014р. на суму простроченої заборгованості 4215,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%.
Водночас, місцевим судом правомірно враховано, що позивач обрав дату початку нарахування пені 13.08.2013р., а кінець строку обрахував невірно, вказавши 11.02.2014р., хоча правильним є дата до 10.02.2014р. з огляду на приписи частини 6 статті 232 ГК України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, загальна сума пені за липень складає 273,23 дол. США.
Пеня за серпень 2013 року складає 257,15 дол. США за період з 11.09.2013р. по 06.03.2014р. на суму простроченої заборгованості 4079,05 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачем невірно визначений період нарахування пені: позивач вважає що пеня підлягає нарахуванню з 05.09.2013р. по 06.03.2014 р, але можливо таке нарахування лише з 11.09.2013 р. і не по 06.03.2014 р., а до 10.03.2014, а тому правильним є вказаний вище період з 11.09.2013р. по 06.03.2014р., внаслідок чого з відповідача на користь позивача за вказаний період підлягає стягненню пеня у сумі 4215,02 грн. Але, враховуючи неможливість суду виходити за межі позовних вимог, у тому числі щодо збільшення періоду нарахування, то з відповідача на користь позивача підлягає стягнення за вказаний період пеня в сумі 4079,05 грн. (в межах заявленого позову).
Також, як правильно встановлено судом першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 30.09.2013р. по 10.03.2014р. (в межах заявленого позову) в сумі 243,20 дол. США за період з 30.09.2013р. по 10.06.2014р. на суму простроченої заборгованості 4215,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що сума пені обрахована на заборгованість, яка співпадає з попереднім розрахунком, а тому сума пені за період з 11.09.2013 по 29.09.2013 на суму простроченої заборгованості 4079,05 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13% складає 27,60 дол. США. Таким чином, загальна сума пені за серпень складає 270,80 дол. США (243,20 + 27,60 = 270,80).
Пеня за вересень 2013 року складає 319,84 дол. США за період з 31.10.2013р. по 10.04.2014р. на суму простроченої заборгованості 5543,33 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%. При цьому, місцевим судом правомірно при розрахунку враховано, що позивач застосував інший період з 31.10.2013р. по 01.05.2014р., хоча правильним є період з 11.10.2013р. по 10.04.2014, а тому суд першої інстанції не виходячи поза межі початку, але обмежився періодом закінчення строку нарахування пені, який обраховується до 10.04.2014 р. Одночасно, позивач розрахував пеню за вересень із заборгованості 7300,47 дол. США, хоча проценти до сплати складали 5543,33 дол. США, внаслідок чого загальна сума пені за вересень складає 319,84 дол. США.
Пеня за жовтень 2013 року позивачем взагалі не нараховувалась про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Пеня за листопад 2013 року:
1) 251,45 дол. США за період з 11.12.2013р. по 14.04.2014р. на суму простроченої заборгованості 5647,92 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%;
2) 144,06 дол. США за період з 15.04.2014р. по 02.06.2014р. на суму простроченої заборгованості 5647,92 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 19%.
При цьому, місцевим судом правомірно враховано, що позивач помилково застосував період з 02.12.2013р. по 02.06.2014р., тоді як правильним є період з 11.12.2013р. по 10.06.2014р., а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обмеження першої дати та не виходить за другу дату нарахування розміру пені. Таким чином, загальна сума пені листопад складає 395,51 дол. США (з розрахунку 251,45 + 144,06 = 395,51).
Пеня за грудень 2013 року:
1) 162,13 дол. США за період з 11.01.2014р. по 14.04.2014р. на суму простроченої заборгованості 4842,57 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%;
2) 219,31 дол. США за період з 15.04.2014р. по 10.07.2014р. на суму простроченої заборгованості 4842,57 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 19%. При цьому, місцевим судом правомірно встановлена дата завершення нарахування пені 10.07.2014р., а не 12.07.2014р., як зазначив позивач у власному розрахунку, внаслідок чого загальна сума пені за грудень складає 381,44 дол. США (з розрахунку 162,13 + 219,31 = 381,44).
Пеня за січень 2014 року:
1) 94,58 дол. США за період з 11.02.2014р. по 14.04.2014р. на суму простроченої заборгованості 4215,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%;
2) 204,05 дол. США за період з 15.04.2014р. по 16.07.2014р. на суму простроченої заборгованості 4215,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 19%. При цьому, місцевим судом правомірно враховано, що позивач застосував період нарахування пені - до 16.07.2014р., а тому суд першої інстанції правомірно не вийшов за ці межі. Таким чином, загальна сума пені за січень складає 298,63 дол. США (з розрахунку 94,58 + 204,05 = 298,63).
Пеня за лютий 2014 року:
1) 47,46 дол. США за період з 11.03.2014р. по 14.04.2014р. на суму простроченої заборгованості 3807,12 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%;
2) 184,31 дол. США за період з 15.04.2014р. по 16.07.2014р. на суму простроченої заборгованості 3807,12 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 19%. Таким чином, загальна сума пені за лютий складає 231,76 дол. США (з розрахунку 47,46 + 184,31 = 231,76).
Пеня за березень 2014 року:
1) 5,88 дол. США за період з 11.04.2014р. по 14.04.2014р. на суму простроченої заборгованості 4125,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 13%;
2) 199,70 дол. США за період з 15.04.2014р. по 16.07.2014р. на суму простроченої заборгованості 4125,02 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 19%. Таким чином, загальна сума пені за березень складає 205,57 дол. США (з розрахунку 5,88 + 199,70 = 205,57).
Пеня за квітень 2014 року складає 138,02 дол. США за період з 13.05.2014р. по 16.07.2014р. на суму простроченої заборгованості 4079,05 дол. США, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України 19%. При цьому, місцевим судом правомірно враховано, що позивачем визначений зменшений період часу не з 11.05.2014р., а з 13.05.2014р., а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо врахування саме цей період нарахування пені. Таким чином, загальна сума пені за квітень складає 138,02 дол. США.
Пеня за травень 2014 року складає 78,99 дол. США та за червень 2014 року - 12,74 дол. США та здійснені позивачем розрахунки є правильними.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за несвоєчасну сплату процентів відповідач повинний сплатити позивачеві пеню в загальній сумі 3167,45 дол. США ( виходячи з розрахунку: 9,37 + 282 + 269,55 + 273,23 + 270,80 + 319,84 + 395,51 + 381,44 + 298,63 + 231,76 + 205,57 + 138,02 + 78,99 + 12,74 = 3167,45).
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій, зокрема, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ні законом, ні укладеним сторонами договором щодо спірних правовідносин не встановлено іншого порядку застосування штрафних санкцій ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскільки за умовами договору погашення процентів за користування кредитом повинно здійснюватись позичальником не пізніше 10 числа наступного місяця, а суми кредиту - не пізніше 31.08.2013 р. та, з урахуванням змін згідно до додаткового договору від 13.12.2013р., 30.06.2014р. на суму 127252,57 дол. США, 31.07.2014р. на суму 127252,57 дол. США, 31.08.2014р. на суму 127252,56 дол. США, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Таким чином, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, тобто:
1) у випадку нарахування пені в розмірі 14726,43 дол. США на суму неповерненого кредиту: з 01.10.2013р. на суму простроченої заборгованості 381757,70 дол. США, з 01.11.2013р. на суму простроченої заборгованості 381757,70 дол. США, з 01.12.2013р. на суму простроченої заборгованості 381757,70 дол. США; з 01.07.2017р. на суму на суму простроченої заборгованості 127252,57 дол. США;
2) у випадку нарахування пені в розмірі 3167,45 дол. США на суми прострочених платежів з процентів за користування кредитом - з 11 числа наступного за звітним місяця.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся 27.08.2014 р., що слідує зі штемпеля на поштовому конверті (т. 1 а.с. 46), в якому до господарського суду Херсонської надійшли позовні матеріали, а тому місцевий суд дійшов до підставного висновку про те, що нарахування пені, поза межами строку до 27.08. 2013 р. виходять за річний строк позовної давності.
Поняття позовної давності надано у ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік.
Наслідки спливу позовної давності передбачені ст. 267 ЦК України, згідно п. 4 котрої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності.
Оскільки, позов поданий Банком до суду 27.08.2014 р., то відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України нарахована позивачем пеня станом до 27.08.2013 р. стягнута бути не може, наслідок спливу строку позовної давності, так як підстави для його відновлення відсутні, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення позовні вимоги Банку щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі: 5,69 дол. США за період з 11.05.2013р. по 26.08.2013р.; 122,87 дол. США за період з 11.06.2013р. по 26.08.2013р.; 71,97 дол. США за період з 11.07.2013р. по 26.08.2013р.; 21.02 дол. США за період з 13.08.2013р. по 26.08.2013р.; а всього на загальну суму 221,55 дол. США.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, в сумі 221,55 дол. США задоволенню не підлягають, оскільки її нарахування здійснено позивачем з порушенням положень ч. 6 ст. 232 ГК України.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 2945,90 дол. США, що еквівалентно 35520 грн. 27 коп., виходячи із сум кредиту, що підлягали поверненню за графіком у вказаний період часу.
Відповідно до п. 4.2. договору кредитної лінії у випадку порушення позичальником вимог пункту 3.3. договору кредитної лінії позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1. цього договору, за кожний випадок порушення, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 64898,81 дол. США, що еквівалентно 760488,93 грн.
Ретельно дослідивши матеріали справи та правовідносини сторін суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що порушення зобов'язання ТОВ не потягло за собою збитків для Банку та не заподіяло йому негативних наслідків, не вплинуло на ступінь виконання зобов'язань сторонами договору та на їх правовідносини з іншими контрагентами та враховуючи майновий стан сторін та їх інтереси, що заслуговують на увагу, виходячи з принципів розумності та справедливості, відповідності розміру штрафу наслідкам порушення зобов'язання, підставне зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з ТОВ на користь Банку до 1000 дол. США, що еквівалентно 760488 грн. 93 коп., внаслідок чого рішення місцевого суду в цій частині є законним та обґрунтованим та не оскаржено в цій частині жодною із сторін у справі.
Правомірно місцевим судом відмовлено відповідачеві у задоволені клопотання про призначення судово-економічної експертизи на предмет визначення правильності розрахунку пені та відповідності умовам договору сум простроченої заборгованості та дат невиконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, оскільки для правильного вирішення цього питання не потрібні спеціальні пізнання в галузі бухгалтерії та економіки.
Обґрунтовано суд першої інстанції залишив без задоволення і клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження даної справи зі справами № 923/1311/14 та № 923/1312/14, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України право на об'єднання справ існує лише у судді, в провадженні якого знаходяться ці справи, тобто справи повинні знаходитись в провадженні одного судді, а у даному випадку справа № 923/1312/14 знаходиться в провадженні іншого судді. Крім того, у всіх вищезазначених справах сторони є тими ж самими, але зобов'язання між сторонами виникли на підставі різних договорів кредитування, а тому об'єднання цих справ у одному провадженні значно ускладнює їх вирішення, внаслідок чого підстави для задоволення вищезазначеного клопотання - відсутні.
Колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення строком на два роки до 07.10.2016 р., оскільки підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття відстрочки виконання судового рішення заходів не вимагається та господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами цієї відстрочки. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідивши матеріали справи в їх сукупності дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що надані заявником докази та вказані обставини справи ніяким чином не свідчать про неможливість виконання рішення суду і не є винятковими та з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступені вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, підставне залишив клопотання ТОВ про відстрочку виконання рішення суду строком на два роки до 07.10.2016 р. без задоволення, про що зазначив у мотивувальній частині оскарженого рішення відповідно до вимог п. 3 ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 84 ГПК України.
Правильно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 року у справі № 923/1281/14 без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 25.12.2014р.
Головуючий суддя: Шевченко В.В
Судді: Головей В.М.
Колоколов С.І.