"18" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/33728/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, за касаційною скаргою Комунального підприємства Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, -
У травні 2010 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Комунального підприємства Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 9186 гривень за невиконання нормативу зі створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не дотримано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХII (далі - Закон № 875-ХII), а саме - не виконано 4% нормативу зі створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, оскільки у 2009 році на підприємстві інваліди не працювали.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9175 гривень та пеню в сумі 11 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року.
Позивач подав письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи та іншого доказу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у 2009 році відповідач не мав можливості створити робоче місце для працевлаштування інваліда, оскільки отримував кошти виключно з бюджету та використовував їх лише за цільовим призначенням, і Сумським міським головою штатний розпис підприємства з додатковими робочими місцями для працевлаштування інвалідів не затверджувався, а тому його вина у невиконанні вимог Закону № 875-XII відсутня.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з відсутності доказів того, що Комунальне підприємство Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» повністю утримувалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
Преамбулою Закону № 875-ХII встановлено, що цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.
У відповідності до частини 1 статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
За змістом частини 1 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників у Комунальному підприємстві Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» склала 10 осіб, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону № 875-XII склав 1 особу. Проте на підприємстві у 2009 році інваліди не працювали.
Відповідно до довідки про включення розпорядника (одержувача) до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, виданої 3 грудня 2008 року Управлінням Державного казначейства у місті Суми, Комунальне підприємство Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» отримує бюджетні кошти.
Довідкою Управління у справах молоді та спорту Сумської обласної державної адміністрації від 5 липня 2010 року № 1244/11-02 підтверджується, що кошти відповідачеві 8 жовтня 2009 року в розмірі 3399,84 гривень перераховані з рахунку державного бюджету за цільовим призначенням для проведення спортивного заходу.
Разом з тим, з довідки Державної податкової інспекції в місті Суми від 9 липня 2010 року № 52382/10/15-108 вбачається, що Комунальне підприємство Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» не внесено до реєстру неприбуткових організацій.
Ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується фінансування відповідача з бюджету, однак дійшов висновку, що докази того, що дане підприємство повністю утримується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів відсутні.
Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні спору судом апеляційної інстанції залишені поза увагою вказані вимоги закону, не з'ясовані та не досліджені належним чином усі обставини цієї справи, які мають значення для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи до уваги те, що апеляційним судом порушено норми права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи, рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Комунального підприємства Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» - задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року - скасувати, а справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Сумської міської ради «Муніципальний спортивний клуб з хокею на траві «Сумчанка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.