27 листопада 2014 року м. Київ К/800/45667/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, -
У січні 2014 УПФ України в Буському районі Львівської області звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило стягнути з СТОВ «Авангард» на його користь заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах у розмірі 10281,80 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновок УПФ України Буському районі Львівської області про те, що відповідач зобов'язаний відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є помилковим.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року апеляційну скаргу позивача задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року скасовано та ухвалено нову, якою адміністративний позов задоволено.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при виплаті пенсій особам, яким призначені пенсії відповідно до пунктів «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не встановлено обов'язку відшкодування відповідачем виплачених з доставкою пільгових пенсій та що на час прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівниками відповідних пільгових категорій на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково.
У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що пільгова пенсія гр. ОСОБА_4 призначена відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому її виплата у відповідності до абзацу 5 пп. 1 п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2005 року здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а відтак до витрат Пенсійного фонду не відноситься та відшкодуванню не підлягає.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, та зареєстрований в органах Пенсійного фонду України.
Згідно з розрахунком УПФУ в Буському районі Львівської області щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій від 24.01.2014 року № 407/06-10, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період березень-грудень 2013 року у відповідача наявна заборгованість, щодо працівника СТзОВ «Авангард» ОСОБА_4 в розмірі 10281,80 грн. (а.с. 4).
Відповідачу скеровувався розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій від 08.10.2013 року № 5166/04-36 на суму 1076,81 грн., однак, вказану заборгованість відповідачем добровільно не сплачено
У зв'язку із несплатою відповідачем боргу, УПФ України у Буському районі Львівської області звернулось до суду.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію гр. ОСОБА_4 призначена відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Згідно абзацу 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівниками загальновстановленого пенсійного віку: чоловікам - 60 років, жінкам - 55 років таких розмірах 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах за списком № 2, затверджених Постановою КМУ від 16.01.2003 року № 36, і за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за списком № 2, мають здійснюватися відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (далі - Інструкція), затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції
Пунктом 6.9 Інструкції встановлено, що не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абзаці другому пункту 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи те, що відповідач отримав розрахунки заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не оскаржив їх у встановленому законом порядку, а тому такі є узгодженими і обов'язковими для виконання, тобто вказані витрати підлягають стягненню з відповідача.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваного судового рішення вбачається, що при його ухвалені, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 813/684/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска