15 грудня 2014 року м. Київ К/800/14099/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2013
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014
у справі № 826/12805/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014, задоволено позовні вимоги: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 718110,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач-3, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2010 позивачем направлено на адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року з додатками.
Листом від 09.09.2010 №19324/10/28-312 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовлено позивачу у прийнятті вказаних уточнюючих розрахунків.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, у справі № 2а-10584/11/2670 за позовом ТОВ «Бауштоффе» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, визнано неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо неприйняття вказаних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із самостійним виправленням помилок та визнано нечинним і скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, оформлене листом № 19324/10/28-312 від 09.09.2010.
З врахуванням вказаних уточнюючих розрахунків, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становить 718 110,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону).
Як було вірно встановлено судами, оскільки в судовому порядку було визнано неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття вказаних уточнюючих розрахунків та скасовано лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 19324/10/28-312 від 09.09.2010, така податкова звітність вважається прийнятою у день її фактичного отримання податковим органом.
Враховуючи вимоги пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган мав провести перевірку щодо підтвердження суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування та на підставі її висновків, у разі відповідності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування, направити до державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Однак, матеріали справи свідчать, що податковим органом не було реалізоване право на проведення перевірки щодо підтвердження суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів, що вказана обставина не може обмежувати право позивача на бюджетне відшкодування, у разі, якщо таке право виникає відповідно до Закону.
Таким чином, оскільки відповідачами порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування, регламентоване Законом України «Про податок на додану вартість», та заявлене ним шляхом декларування відповідних показників у податковій звітності з ПДВ, суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку про задоволення позову.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль