Ухвала від 13.11.2014 по справі 6а/235/8/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/42278/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, заявник - відділ державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про зміну способу та порядку виконання судового рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року та ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Відділ державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з поданням про заміну способу та порядку виконання постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.04.2011 року у справі № 2а/0529/4160/2011 за позовом ОСОБА_4 до УПФ України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання судового рішення із зобов'язання виплатити кошти на стягнення коштів з боржника.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року, подання задоволено, а саме змінено спосіб виконання постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.04.2011 року у справі № 2а/0529/4160/2011 та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 1193,10 грн.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що наявні обставини, що роблять виконання рішення суду відповідачем неможливим внаслідок зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру, що унеможливлює виконання даного рішення. Дана обставина є підставою для зміни способу виконання судового рішення.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання відмовити.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції, залишене без змін рішенням суду апеляційної інстанції, призвело до зміни рішення в справі № 2а/0529/4160/2011 по суті, що суперечить вимогам КАС України, Бюджетного Кодексу та Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.04.2011 року, залишеною без змін ухвало. Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2012 року, у справі № 2а/0529/4160/2011 за позовом ОСОБА_4 до УПФ України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області адміністративний позов було задоволено, визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську Донецької області з не нарахування та невиплати підвищення пенсії ОСОБА_4 на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року включно. Зобов'язано УПФ України в м. Красноармійську Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 1 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року включно, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

На підставі постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.04.2011 року, 10.12.2013 року було видано дублікат виконавчого листа.

Згідно з повідомлення відповідача № 77/05/23 від 03.01.2013 року позивачу здійснено перерахунок сум пенсії позивача, однак кошти не виплачені через відсутність фінансування.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як зазначалось вище, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2011 року зобов'язано відповідача вчинити певні дії.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21.04.2011 року та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд першої інстанції задовольнив.

За таких обставин державний виконавець Відділ державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час ухвалення вищевказаної постанови суду першої інстанції. Крім того, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не врахували відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінили постанову суду першої інстанції по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Тобто, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його виконання є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду першої інстанції фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу вказаного рішення.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

Цього також не врахував суд апеляційної інстанції під час перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції.

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2014 року та ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2014 року у справі № 2а/0529/4160/2011 - скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

Попередній документ
42006164
Наступний документ
42006166
Інформація про рішення:
№ рішення: 42006165
№ справи: 6а/235/8/14
Дата рішення: 13.11.2014
Дата публікації: 26.12.2014
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: