"18" грудня 2014 р. м. Київ К/800/57572/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.,
Маслія В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі № 819/519/13-а за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, третя особа - Відділ розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Бучацької районної державної адміністрації, про скасування припису, -
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування припису "Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил" від 24.12.2012 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний припис винесено безпідставно, а викладені у ньому обставини не відповідають дійсності.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено, скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.12.2012 року.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі звернення гр. ОСОБА_6 від 05.12.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області проведено позапланову перевірку дотримання позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" від 03.05.2011 року №553 та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", інспектором Інспекції в ході проведення перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 24.12.2012 року, яким зафіксовано, що позивач проводить будівельні роботи з будівництва господарської будівлі на відстані 3,50 м., чим порушив пункт 3.25 ДБН 360-92 пункт 1 додатку 3.1 таб. ДБН 360-92 "Планування і забудови міський і сільських поселень". Вказаний акт складений у присутності позивача, із залученням старшого інспектора управління Держтехногенбезпеки у Тернопільській області Бучацького Р.В. та начальника відділу містобудування та архітектури Бучацької районної державної адміністрації.
Також 24.12.2012 року заступником начальника відділу контролю за будівництвом об'єктів № 2 Горин М.Я. складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову № 1730112, якою його визнано винним та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Крім того заступником начальника відділу контролю за будівництвом об'єктів № 2 Горин М.Я. винесено припис "Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил" від 24.12.2012 року, яким позивача зобов'язано в термін до 01.04.2013 року усунути порушення вимог пункту 3.25* ДБН 360-92* пункту 2.1 додатку 3.1 ДБН 360-92 "Містобудування Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме демонтувати частину господарської будівлі (кладови), яка розташована по вул. Садовій в с. Стінка Бучацького району Тернопільської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, ухвалюючи припис «Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 24.12.2012 року, діяв з порушенням вимог діючого законодавства щодо будівельних норм, державних стандартів і правил, тому оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно з ст.9 цього Закону будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про основи містобудування», особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.7 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Відповідно до Додатку 3.1 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92», затвердженого Наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 року за №44 (далі - ДБН 360-92**) протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими, сільськогосподарськими будинками, спорудами - відповідно до вимог чинних норм.
Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будинків промислових підприємств, багатоповерхових гаражів до виробничих, сільськогосподарських будинків і споруд треба приймати згідно з таблицею 1 (знаменник).
Пункт 3.25* ДБН 360-92** визначає протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1), в примітках 3, 6 та 7 якого зазначено, що відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. За наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше, як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями. Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%, за винятком будинків IIIа, IIIб, IV, IVа, і V ступенів вогнестійкості. Відстані між будинками I і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною. Мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються.
Додатком 3.1 ДБН 360-92** визначено мінімальні протипожежні відстані між об'єктами будівництва, при цьому встановлено, що мінімальні відстані між об'єктами І та II категорії складності потрібно приймати не менше 6 м., з урахуванням відповідних приміток не менше 4 м. 80 см.
У преамбулі ДБН 360-92** установлено, що ці норми є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
Згідно матеріалів справи та як встановлено судами попередніх інстанцій, новозбудована господарська будівля знаходиться на відстані 3,5 м від господарської будівлі, яка розташованої на земельній ділянці ОСОБА_6
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем винесено припис «Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 24 грудня 2012 року без порушень вимог діючого законодавства, оскільки порушення з боку позивача вимог ДБН 360-92** в частині недотримання останнім протипожежних відстаней між господарськими будівлями, знайшло своє повне підтвердження матеріалами справи.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області мала всі законні підстави для ухвалення спірного припису щодо зобов'язання демонтувати частину господарські будівлі, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно дослідили обставини справи, але невірно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, третя особа - Відділ розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Бучацької районної державної адміністрації про скасування припису - в і д м о в и т и .
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: (підписи)