06 листопада 2014 року м. Київ К/800/30677/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І. Листка Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, -
У листопаді 2013 року позивач - УМВС України в Чернігівській області звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнання протиправною бездіяльність Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у вигляді не виконання частини 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та не вжиття заходів щодо закриття виконавчого провадження ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007, у зв'язку з повним виконанням рішення суду та зобов'язати відповідача закрити провадження ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області по не вжиттю заходів щодо закриття виконавчого провадження ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007, у зв'язку з повним виконанням рішення суду; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем було виконане рішення суду в добровільному порядку, а саме накази щодо звільнення з посади та призначення з пониженням в порядку дисциплінарного стягнення були скасовані, особа була поновлена на посаді, перерахунок та виплата різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків здійснена в повному обсязі, тобто було вжито всіх заходів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а тому відповідач зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.
У доводах касаційної скарги, заявник зазначає, що відповідач не виконав в повному обсязі рішення суду, оскільки не поновив його на посаді заступника начальника відділу міліції - начальника громадської безпеки Бобровицького МРВ УМВС України в Чернігівській області з 15 травня 2007 року по 31 грудня 2012 року, тобто до моменту виходу на пенсію.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
04.02.2013 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області був виданий виконавчий лист у справі № 2-а-194/2007 за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання наказу УМВС України в Чернігівській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності частково незаконним, визнання наказу про переведення на іншу посаду з пониженням в порядку дисциплінарного стягнення незаконним та поновлення на займаній посаді (а.с.51).
На підставі виконавчого листа та заяви стягувача старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області 11.02.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 52) та надано строк для добровільного виконання судового рішення до 18.02.2013 року.
Наказом УМВС України в Чернігівській області від 07.06.2013 року № 126 о/с скасовано пункт наказу УМВС від 15 травня 2007 року №112 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1) з посади заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного управління відділу УМВС та залишення його в розпорядженні начальника УМВС та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС з 15.05.2007 року по 11.06.2007 року; скасовано пункт наказу УМВС від 11.06.2007 року № 132 о/с в частині призначення майора міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1) на посаду дільничного інспектора відділення дільничних інспекторів міліції Прилуцького міськрайонного відділу УМВС, у зв'язку з його поновленням на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС, з 11.06.2007 року по 14.12.2007 року (а.с. 63).
Листами від 07.06.2013 року № 2/6-1459 та 15.06.2013 №2/6-1868 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду в повному обсязі та у зв'язку з цим просив закінчити виконавче провадження ВП №36548685 по виконанню виконавчого листа по справі №2-а-194/2007 (а.с. 62,65).
08.07.2013 року, 25.07.2013 року, 09.09.2013 року, 10.10.2013 року та 01.11.2013 року (а.с.64, 68-71) управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області були надіслані вимоги державного виконавця, в яких було зобов'язано УМВС України в Чернігівській області відповідно до статтей 5, 75 Закону України «Про виконавче провадження» виконати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.12.2007 року в повному обсязі та повідомити державного виконавця про його виконання.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі -Закон № 606).
Згідно статті 6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 11 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 5 статті 12 Закону № 606-XIV сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця, зокрема, про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Статтею 49 Закону №606-XIV передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, серед яких пунктом 8 частини 1 зазначеної статті визначена така підстава, як фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регламентуються Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114).
Пунктом 24 Положення №114 передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.12.2007 року наказ начальника УМВС України в Чернігівській області від 17.04.2007 року № 238 в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, шляхом увільнення його з посади заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС України та наказ від 11 червня 2007 року №132 о/с про призначення останнього з пониженням у порядку накладення дисциплінарного стягнення - дільничим інспектором відділення дільничих інспекторів міліції Прилуцького міськрайонного відділу УМВС України в Чернігівській області визнано незаконними та скасовано. Зобов'язано начальника УМВС України в Чернігівській області поновити майора міліції ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС (а.с. 74,75). Рішення суду набрало законної сили.
Позивачем було поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу-начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС з 15 травня 2007 року по 14 грудня 2007 року згідно наказу УМВС України в Чернігівській області від 07.06.2013 року № 126 о/с (а.с. 63).
22.11.2007 року майору міліції ОСОБА_4 була запропонована посада дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Прилуцького міського відділу, на яку він погодився, про що написав рапорт про згоду (а.с. 81).
Наказом УМВС України в Чернігівській області від 14 грудня 2007 року №294 о/с майора міліції ОСОБА_4 (НОМЕР_1) призначено дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Прилуцького міського відділу (а.с. 81). На вказаній посаді він продовжив службу до часу виходу на пенсію - 31.12.2012 року.
Враховуючи те, що з 14.12.2007 року ОСОБА_4, за його згодою, було переведено на іншу посаду та видано відповідний наказ який ним не оскаржувався, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що періодом вимушеного прогулу був період з 15.05.2007 року по 14.12.2007 року.
Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позивач вжив всіх заходів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а тому відповідач зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606, тобто, позивачем виконано постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.12.2007 року в повному обсязі, а бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження є протиправною.
Крім того, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що адміністративний позов в частині зобов'язання відповідача закрити провадження ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007 не підлягає задоволенню, оскільки задоволення даної вимоги призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 825/4301/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска