4 жовтня 2006 року К-13382/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік І.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Білій - Грошко О.А.
сторони:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - Древінська Уляна Петрівна
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 грудня 2005р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби №1 міста Тернополя про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про відшкодування моральної шкоди ,-
встановила
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до Державної виконавчої служби №1 міста Тернополя (далі по тексту - відповідач, ДВС №1 м. Тернополя) та просив суд визнати дії державного виконавця Шмігельської Л.О. протизаконними, визнати неправомірними постанови про стягнення виконавчого збору та відшкодувати моральну шкоду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2005 року позов задоволено частково - скасовано постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 8.09.2005р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. В іншій частині позову - відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27.12.2005р. постанову Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2005 року залишено без змін.
Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що державним виконавцем, при винесенні оспорюваних постанов, не дотримано вимог ст.. 30 Закону України Про виконавче провадження».
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суди виходили з недоведеності спричинення моральної шкоди.
Позивачем подано касаційну скаргу, в якій заявлено прохання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та стягнути (врахувати) матеріальну та моральну шкоду у розмірі 1 025грн.
Ухвалою від 15 травня 2006 року Вищий адміністративний суд України залишив касаційну скаргу позивача без руху, вказавши, що скаржником не зазначено порушень яких саме норм допустились суди попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.
13.06.2006 р. Вищим адміністративним судом отримано касаційну скаргу позивача, в якій заявлено прохання визнати протиправними дії начальника Державної виконавчої служби №1 міста Тернополя та стягнути (утримати) з начальника Державної виконавчої служби №1 міста Тернополя Гриців М.Б. моральну шкоду у розмірі 10 000грн.
Окрім того, позивачем подано письмове клопотання, в якому заявлено прохання винести ухвалу, якою зобов»язати зупинити всі виконавчі дії по виконавчому листу НОМЕР_1 та зупинити виконавче провадження до вирішення питання Вищим адміністративним судому України.
Заявлене позивачем клопотання про зупинення виконавчого та виконавчих дій по виконавчому листу НОМЕР_1 задоволенню не підлягає через наступне.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження постанов про стягнення з нього виконавчого збору.
Виконавчий лист НОМЕР_1 видано на виконання судового рішення Тернопільського міськрайонного суду, яким зобов»язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по вулиці Стадникової, 56 в м. Тернополі, відновити її стан, який був до того.
Отже, здійснення виконавчих дій по виконавчому листу НОМЕР_1 не пов»язане із вирішення даного спору.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
30.08.2005р. на виконання до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби надійшли три виконавчі листи за НОМЕР_1 від 18.08.2005р., видані Тернопільським міськрайонним судом, якими ОСОБА_1 зобов»язано: усунути перешкоди в користуванні Тильчак Марії Василівни будинковолодінням, закріпивши за нею земельну ділянку площею 17,89 кв.м. та площею 25.64 кв. м для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, відновивши її стан, який був до того, як відбулася зміна ландшафту за рахунок проведення ним вертикального планування території будинковолодіння по АДРЕСА_1 (підняття рівня спланової території на висоту до 0,8м.); за власні кошти провести демонтаж самовільно збудованого ним навісу в частині монолітного перекриття, внутрішньої цегляної стіни.
Як встановлено у справі, державний виконавець, згідно вимог ст.. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанови про відкриття виконавчого провадження, якими надав позивачу строк до 7.09.2005р. для добровільного виконання рішення та попередив його про виконання рішення після закінчення встановленого строку із стягненням з нього виконавчого збору.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Вказаною нормою Закону України «Про виконавче провадження» передбачено що, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у 10-денний строк.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження державний виконавець направив позивачу простою кореспонденцією, яку останній отримав тільки 3.09.2005 року, а тому до 13.09.2005р. мав право на оскарження.
8.09.2005р. державним виконавцем винесено постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.
Статтею 30 «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що постанови про стягнення з позивача виконавчого збору були винесені державним виконавцем без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому є неправомірними і підлягають скасуванню відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди пославшись при цьому на недоведеність спричинення моральної шкоди.
Між тим, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5 передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення» ( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суди першої та апеляційної інстанцій, визнавши наявність порушення вимог чинного законодавства при прийнятті відповідачем спірних рішень, не з»ясували належним чином обставин справи щодо завдання позивачу моральної шкоди.
Так, встановивши, що права позивача були порушені неправомірними діями відповідача, в порушення вимог статті 23 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не вирішили питання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди.
Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи, що Вищий адміністративний суд України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а не встановлення зазначених обставин може призвести до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи суду необхідно дослідити зібрані докази в їх сукупності та вирішити спір з дотриманням вимог законодавства України.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 грудня 2005р. скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби №1 міста Тернополя про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про відшкодування моральної шкоди направити на новий розгляд до Тернопільського міськрайонного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
судді:
__. .2006 №
ОСОБА_1 АДРЕСА_1
Державна виконавча служба №1 міста Тернополя 46000, м. Тернопіль, вул. Київська, 3а
Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2006 року з приводу розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 23 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 грудня 2005р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби №1 міста Тернополя про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про відшкодування моральної шкоди, до відома.
Додаток: копія ухвали на 5 арк.
Суддя