10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/334/14
Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Лиман» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
04.02.2014р. ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» звернулось до Миколоаїйвського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000131501 від 20.01.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на 9341 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, а спріне рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року адміністративний позов ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №0000131501 від 10.01.2014 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області 25.02.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.02.2014р. та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В грудні 2013 року ревізорами ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, на підставі направлень №304 та наказу №621 від 18.12.2013р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт №1601/14-04-15-01-19/01373890 від 30.12.2013р.
Так, в цьому акті перевірки зазначено про виявлення порушень підприємством позивача наступних норм чинного законодавства:
- п.п.200.1,200.4,200.6 абз «а» ст.200 ПК України, а саме, ПАТ «СЗ «Лиман» було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року на 9341 грн.
На підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою відповідача було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131501 від 20.01.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування у жовтні 2013 року на 9341 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності спірного рішення податкового органу та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, єдиною підставою для спірних висновків контролюючого органу було наступне.
Згідно із висновками акту №1601/14-04-15-01-19/01373890 від 30.12.2013р., перевіркою не встановлено порушень при відображені позивачем у декларації за жовтень 2013 року від'ємного значення з ПДВ у сумі 65115 грн. та бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 62609 грн.
Однак, в порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6 , абз. "а" , п. 200.14 ст. 200 ПК України, ПАТ «СЗ «Лиман», на думку відповідача, було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року на 9341 грн.
Відповідно до вимог п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодування визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду".
А у відповідності до приписів п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного: відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як слідує з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що спірним актом перевірки №1601/14-04-15-01-19/01373890 від 30.12.2013 року не було встановлено порушень в частині правомірності формування податкового кредиту по податкових накладних, які виписані на передплату - у день списання коштів з банківського рахунка платника податку оплату товарів/послуг.
Але, виходячи зі змісту зазначених норм ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги постачальникам.
Для визначення права підприємства на відшкодування податку на додану вартість по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність 3-х обов'язкових підстав у їх сукупності:
- здійснення операції з придбання товарів (п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України);
- наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п.198.6 ст.198 ПК України);
- фактична оплата сум податку отримувачем товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України (п.198.3 ст.198, п.200.1,200.3 ст.200 ПК України).
Тобто, суми податку можуть бути задекларовані до відшкодування у разі оплати та отримання товарів/ послуг у попередніх та звітному податкових періодах.
Таким чином, Податковий кодекс України встановлює певні критерії, за наявністю яких платник податку має право відшкодувати податок на додану вартість: зокрема (що стосується ситуації, що розглядається у акті перевірки), це - фактична сплата суми податку отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; наявність належним чином оформленої податкової накладної.
Коли йдеться про частину залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відповідач зменшив її за жовтень 2013 року на 9341 грн.
Крім того, в п.6 акту перевірки зазначено, що фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 55003 грн. (Додаток 1 до акту).
До того ж, цей акт перевірки, всупереч вимогам «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. Наказом ДПА України 22.12.2010р. №984), не містить чіткого викладення змісту порушення податкового законодавства, не зазначені у акті перевірки і докази, що підтверджують наявність факту порушення, зокрема, конкретні первинні документи, точні назви та ідентифікаційні номери контрагентів ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман», конкретні суми податку за конкретними податковими накладними, які начебто не сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Отже, сума начебто не сплачених ПАТ «Суднобудівний завод «Лиман», як отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, акті перевірки також фактично ніяким чином не обґрунтована.
Крім того, у спірному акті перевірки робиться просто арифметичний розрахунок різниці між даними платника податку та даними перевірки (з урахуванням даних попередніх звітних періодів), при тому, що у додатку №1 до акту перевірки, де зроблено намагання звірити наявність фактичної оплати постачальникам у попередніх звітних періодах, фактична оплата за жовтень 2013 року склала 62609,35 грн., а сума ПДВ, врахована при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, склала всього 55003,35 за жовтень 2013 року, при цьому, яким чином вона визначена та за якими саме критеріями (зважаючи на наявну повну оплату), залишається незрозумілим.
Також, при цьому, слід зазначити, що для висновків про наявність за актом поточної перевірки за жовтень 2013 року контролюючим органом враховано не первинні документи платника, а висновки попередньої перевірки за червень-липень 2013 року, результати якої оформлені актом перевірки від 18.09.2013р. №776/14-04-15-01-19/01373890, на підставі якого 27.09.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0006751501 і №0006741501, які, в свою чергу, в подальшому були скасованими окружним судом.
Таким чином, вказані висновки відповідача ґрунтуються не на первинних документах та вимогах чинного податкового законодавства, а фактично на висновках іншої перевірки, протиправність результатів якої було встановлено у судовому порядку (ч.1 ст.72 КАСУ).
Тим не менше, як випливає зі змісту акту перевірки, контролюючий орган в межах даної перевірки враховує при розрахунку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за попередні звітні періоди саме суми, визначені попередніми перевірками, незважаючи на їх неузгодженість до цього часу та визнання протиправності методики розрахунку зазначених сум контролюючого органу судом.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на думку контролюючого органу причиною розбіжностей між даними позивача та ДПІ у Заводському районі є те, що відповідачем враховувались не суми податку, сплачені у ціні придбання товарів/послуг, а до розрахунку включались виключно суми, які не тільки сплачені, а за якими товар/послуга вже фактично отримані у звітному періоді.
Хоча згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
На думку позивача "отримувачем" може бути лише підприємство яке не тільки сплатило кошти за товари або послуги, але і фактично їх повністю отримало на час звернення за відшкодуванням.
Проте, така позиція податкового органу є помилковою, оскілки зазначені вище норми ПК України не вимагають обов'язково повного отримання товарів та послуг. Тобто "отримувачем" в даному випадку буде те підприємство, яке сплатило кошти за товари або послуги які будуть ним отримані, або вже отримані повністю, або частково.
Законодавством передбачена така можливість виходячи із того, що договірними зобов'язаннями можливо постачання товарів та послуг частинами. Відтак, право на відшкодування виникає у "отримувача" у разі сплати ним за послуги або товари та частковому їх отриманні.
При цьому, слід звернути увагу й на те, що представник відповідача в судовому засіданні суду 1-ї інстанції фактично не заперечував проти того, що позивач повністю розрахувався за товари, які частково вже отримав.
Таким чином, з урахуванням викладеного, судова колегія, оцінивши наявні докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, не було зроблено представником відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко