16 грудня 2014 року Справа № 876/7546/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В. З., Каралюса В. М.
за участю секретаря Гнатик А. З.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_4, Стрілківської сільської ради на постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 липня 2014року у справі № 449/683/14-а за позовом ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради, за участю третьої особи - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення,
В травні 2014 позивач звернулася з позовом до Стрілківської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 липня 2014 року позов задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення Стрілківської сільської ради Перемишлянського району №60 від 6 травня 2014 року «Про внесення змін та доповнень до рішень №75, 76 від 23 серпня 2013 року».
Вказане рішення оскаржив відповідач та третя особа, котрі вважають, що рішення суду необхідно скасувати, з огляду на необґрунтованість рішення та невідповідність його нормам права, а позов залишити без задоволення.
Зокрема апелянт Стрілківська сільська рада наголошує на тому, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування прийнято в межах компетенції відповідача та не суперечить рішенню КСУ № 7 -рп/2009 від 16 квітня 2009 року, окрім того таке прийняте з врахуванням рішень судів в цивільних справах.
Апелянт ОСОБА_4, вважає, що суд першої інстанції невірно зазначив в постанові те, що Стрілківська сільська рада не вправі вносити зміни до своїх рішень, бо таке не належить за даних обставин до компетенції органу місцевого самоврядування. Не враховано те, що позивач по справі має намір захопити заїзд між своїм будинковолодінням та ОСОБА_4, який існує багато років, і є дорогою загального користування, а не власністю ОСОБА_1 З приводу цього даний спір розглядався судами різних інстанцій впродовж багатьох років якими визначено, що спільний заїзд, який існує між будинками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не може бути будь-ким приватизованим, це земля сільської ради, а не, як зазначено в оскаржуваній постанові, земельна ділянка на яку претендує позивач по справі.
Приймаючи постанову суд І інстанції не врахував інтересів третьої особи, а звернув свою увагу лише на бажання та пропозиції позивачки, які вважає вірними, особливо щодо облаштування двох заїздів, що практично є неможливим, оскільки це суттєво утискає права ОСОБА_4, як землекористувача.
Нічим не обґрунтовано в постанові від 22 липня 2014 року твердження суду про те, що стороною відповідача не дотримано вимог пропорційності та розсудливості при прийнятті рішення № 60 від 6 травня 2014 року і таке є необґрунтованим та упередженим по відношенню до позивача ОСОБА_1, а навпаки такі висновки суду наводять на думку про те, що саме постановою суду захищаються виключно інтереси позивача, в обхід принципу розсудливості та рівності всіх сторін перед законом, як це закріплено в статті 2 КАС України.
Апелянти просять рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 підтримав подані апеляційні скарги та надав пояснення аналогічні викладеним в таких.
Представник апелянта Стрілківської сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, тому суд розглянув справу у його відсутності.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи є очевидним, що 23 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення №75, відповідно до якого позивачу надано дозвіл на виготовлення землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок орієнтовною площею 0,25 га в с. Стрілки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд; 0,15 га для ведення особистого селянського господарства. Позивачка також мала погодити дану технічну документацію відповідно до вимог діючого законодавства та представити на затвердження в сільську раду.
Цією ж датою Відповідачем було також прийнято рішення №76 відповідно до якого ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок орієнтовною площею: 0,25 га в с. Стрілки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд; 0,35 га для ведення особистого селянського господарства. Третя особа також мала погодити дану технічну документацію відповідно до вимог діючого законодавства та представити на затвердження в сільську раду.
6 травня 2014 року відповідачем було прийняте Рішення №60 відповідно якого було внесено зміни до рішень №75, 76, а саме:
1) в рішенні №75 в пункті 1 після тексту «орієнтовною площею 0,2500 га в с. Стрілки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» додати «Дати дозвіл на виготовлення ліцензованою землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі їх у власність гр. ОСОБА_1, жительці АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2500 га в с. Стрілки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з вказаними знаками та координатами спільного заїзду на землях загального користування та розміри повинні становити: заїзд від центральної дороги - траси Львів - Перемишляни становить 3,60 м від краю господарської будівлі (стодоли) гр. ОСОБА_1 залишити 2 м згідно норм ДБН 360-92, від господарської будівлі гр. ОСОБА_4 в напрямку до стодоли гр. ОСОБА_1 встановити розмір 3,20 м; орієнтовною площею 0.1500 га для ведення особистого селянського господарства у відповідності до рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2012 року (додаток - абрис земельної ділянки з вказаними вище розмірами);
2) в рішенні №76 в пункті 2 після тексту «орієнтовною площею 0,2500 га в с. Стрілки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд без врахування заїзду» додати «Дати дозвіл на виготовлення ліцензованою землевпорядною організацією технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі їх у власність гр. ОСОБА_4, жительці АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,2500 га в с. Стрілки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд без врахування заїзду з вказаними знаками та координатами спільного заїзду на землях загального користування та розміри повинні становити: заїзд від центральної дороги - траси Львів - Перемишляни становить 3,60 м, від краю господарської будівлі (стодоли) гр. ОСОБА_1 залишити 2 м згідно норм ДБН 360-92, від господарської будівлі гр. ОСОБА_4 в напрямку до стодоли гр. ОСОБА_1 встановити розмір 3,20 м; орієнтовною площею 0,3500 га для ведення особистого селянського господарства (додаток - абрис земельної ділянки з вказаними вище розмірами).
Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що таким рішенням відповідач фактично змінив раніше прийняті ним рішення №75 та №76., а відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення КСУ N 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року Конституційний Суд України зазначив, що «орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». З аналізу мотивувальної частини рішення (абзац 2-5 пункту4.1) зрозуміло, що органи місцевого самоврядування (в т. ч. сільські ради) мають право вносити зміни та скасовувати власні рішення, однак такі повноваження в кожному конкретному випадку повинні бути чітко передбачені в відповідних законодавчих нормах. Однак представник відповідача не вказав з яких саме правових норм випливає право відповідача вносити зміни до попередньо прийнятих ним рішень №75, 76. Тому суд вважав, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв поза межами наданих йому повноважень.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Так відповідно до змісту рішення КСУ № 7 -рп/2009 від 16 квітня 2009 року орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та чи скасовувати їх на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та Законами України, а Акти органів місцевого самоврядування, по яких не виконані дії, можна вносити до них зміни чи скасовувати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що до виключної компетенції сільських рад відноситься вирішення земельних відносин.
Із наданих позивачкою та представником третьої особи пояснень в суді апеляційної інстанції зрозуміло, що ці особи не реалізували рішення №75 та №76, зокрема не було виготовлено технічну документацію із землеустрою.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України, є державний акт, а право оренди землі, відповідно до частини 2 тієї ж правової норми, оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
В матеріалах справи відсутні докази, що посвідчують право власності чи право користування спірною земельною ділянкою.
Більше того 19 березня 2002 року, громадянці ОСОБА_5 було видано Державний акт на право приватної власності на дану земельну ділянку, однак такий акт було скасовано рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 29 вересня 2011 року
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що 18 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі вирішила рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 29 вересня 2011 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,01 га за адресою АДРЕСА_3 Перемишлянського району Львівської області для спільного заїзду, в цій частині було ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до вимог ДБК 360-92 пункту 3.22 до житлових і громадських будинків слід передбачити проїзд завширшки 3,5 м на відстань не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.
З огляду на викладене, члени профільних комісій сільської ради та виконавчий орган внесли свої пропозиції на сесії сільської ради, депутати прийшли до висновку про необхідність внесення змін до рішень № 75,76 відкоректувавши прив'язочні розміри заїзду від будівельних споруд які відповідали б вимогам законодавчих актів та їх нормам.
Підсумовуючи наведене колегія суддів прийшла до переконання, що відповідач приймаючи рішення №60 від 6 травня 2014 року діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, а відтак рішення суду першої інстанції не витримує критики. Доводи апеляційних скарг скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду належить скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову із викладених мотивів.
постановив:
Апеляційні скарги задоволити.
Постанову Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 липня 2014 року у справі № 449/683/14-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Кузьмич С. М.
Судді: Улицький В. З.
Каралюс В. М.
Повний текст постанови складений 18 грудня 2014 року