м. Вінниця
18 грудня 2014 р. Справа № 802/3879/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді: Томчука Андрія Валерійовича,
Суддів: Комара Павла Анатолійовича,
Слободонюка Михайла Васильовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медяної Н.А.
позивача: ОСОБА_2
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Центральної виборчої комісії України
про: стягнення коштів, компенсації та моральної шкоди
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії України про стягнення середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільнені за періоди з 01.10.2013 року по 01.11.2014 року в розмірі 12870,00 грн. та з 12.02.2010 року по 27.10.2011 року в розмірі 19495,00 грн., компенсацію за дні невикористаних відпусток за період з 27.11.2009 року по 27.10.2011 року в розмірі 1980,00 грн., компенсації втрати коштів внаслідок інфляції на суму 2380,00 грн., моральної шкоди за тривале порушення трудових прав в розмірі 500,00 грн. в відшкодування понесених витрат та 1000,00 грн. витрат на юридичну допомогу
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем в жовтні 2013 року частково виконано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.02.2010 року та не в повному обсязі виплачено йому борг зарплати (компенсація за дні невикористаних відпусток, за затримку трудової книжки і повного розрахунку та індексацію коштів, внаслідок затримки виплати). Крім того, в лютому 2014 року звернувшись із письмовою заявою до ЦВК для погодження розрахунку, останні невмотивовано відмовили у розгляді даної заяви. Разом з тим, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року, встановлено факт порушення відповідачем його прав та видано виконавчий лист щодо зобов'язання ЦВК розглянути заяву стосовно виплати боргу. У зв'язку з чим, позивач вважає, що ЦВК продовжує порушувати його законні права.
Ухвалою суду від 07.11.2014 року в частині позовних вимог щодо стягнення середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 12.02.2010 року по 27.10.2011 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В своїх письмових запереченнях на адміністративний позов, які містяться в матеріалах справи, зазначав про розгляд справи за їх відсутності (а.с.39-46).
Ухвалою суду від 18.12.2014 року позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про стягнення компенсації за дні невикористаних відпусток за період з 27.11.2009 року по 27.10.2011 року та про стягнення середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 01.10.2013 року по 04.05.2014 року залишено без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Слід наголосити, що даний спір, який виник між сторонами, пов'язаний з реалізацією виборчих прав у сфері публічно-правових відносин.
Судом встановлено, що 27 листопада 2009 року Центральною виборчою комісією прийнята постанова №381 "Про утворення окружних виборчих комісій територіальних виборчих округів з виборів Президента України 17 січня 2010 року".
Згідно додатку № 2 до постанови Центральної виборчої комісії №381 від 27 листопада 2009 року затверджено склад окружних виборчих комісій з виборів Президента України 2010 року, зокрема окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11. До складу окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 включено ОСОБА_2 на посаду секретаря цієї комісії.
Постановою окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 від 29 листопада 2009 року №2 визначено, що секретар комісії буде працювати на платній основі.
Згідно з додатком 1 до постанови Центральної виборчої комісії від 22 грудня 2009 року №532 повноваження секретаря окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 ОСОБА_2 достроково припинено у зв'язку з відкликанням кандидатом на пост Президента України.
Судом з'ясовано, що позивач з 27.11.2009 року по 22.12.2009 року працював на посаді секретаря ОВК ТВО №11 та при звільненні із ОСОБА_2 не було проведено розрахунку в повній мірі.
Так, як вбачається з матеріалів справи, за наслідком виконання ЦВК рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12.02.2010 року, ОСОБА_2 в лютому 2014 року звернувся до ЦВК із скаргою - зверненням від 12.02.2014 року щодо виплати йому коштів, які на його думку, відповідач не виплатив в повному обсязі.
18.02.2014 року листом ЦВК №21-30-169 повернуто останньому вище вказану заяву без розгляду, оскільки вона не відповідала вимогам статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію України» від 30.06.2004 року №1932-IV.
Однак, на думку позивача, ЦВК виконуючи рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12.02.2010 року, зобов'язано повернути йому суму боргу до повного розрахунку, а саме компенсацію за дні невикористаних відпусток, за затримку трудової книжки і повного розрахунку та індексацію коштів, внаслідок затримки виплати.
Суд не погоджується з таким твердженням позивача та надає правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з наступного.
Як з'ясовано судом, рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року в цивільній справі № 2-1356/10 позовні вимоги ОСОБА_2 до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 11 задоволено частково. Стягнуто з окружної виборчої комісії на користь позивача 792,00 грн. заробітної плати та 1732,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 червня 2010 року зазначене судове рішення залишено без змін.
У червні 2010 року у зв'язку із ліквідацією окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 11 позивач звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці від 11 серпня 2010 року в цивільній справі №2-1356/10, зокрема, замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року, прийнятого в справі за позовом ОСОБА_2 до окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 про стягнення заробітної плати, виплат за лікарняним листом, середнього заробітку, відшкодувань за лікування, з окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 на Центральну виборчу комісію.
При винесенні зазначеної ухвали Ленінський районний суд міста Вінниці виходив з того, що Центральна виборча комісія відповідно до законодавства України здійснює погашення прийнятої в установленому порядку кредиторської заборгованості окружної виборчої комісії після припинення її повноважень на підставі відомостей про таку заборгованість та документів, які її підтверджують. Сам факт неподання до Центральної виборчої комісії відомостей про заборгованість, яка виникла ще до припинення повноважень окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 та підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою відмови у виплаті ОСОБА_2 його заробітної плати.
Таким чином, було замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року з окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 на Центральну виборчу комісію саме в частині виплати кредиторської заборгованості перед ОСОБА_2, а не як правонаступника в указаних правовідносинах.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України, Законів України "Про Центральну виборчу комісію", "Про вибори Президента України", інших нормативно-правових актів Центральна виборча комісія не є правонаступником жодної окружної виборчої комісії з виборів Президента України.
Як встановлено в ході судового засідання, ОСОБА_2 не перебував та не перебуває у трудових відносинах з Центральною виборчою комісією. Тобто, обов'язок здійснити виплату ОСОБА_2 належних йому сум у встановлені строки законодавством України покладався на окружну виборчу комісію територіального виборчого округу №11, яка була самостійною юридичною особою.
Таким чином, з вище наведеного слідує, що Центральна виборча комісія в спірних правовідносинах не суб'єктом відповідальності, визначеним нормами трудового законодавства.
Крім того, ухвалою Ленінського районного суду міста Вінниці від 11 серпня 2010 року в справі №2-1356/10 на Центральну виборчу комісію покладено обов'язок виплатити заборгованість окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №11 перед ОСОБА_2, яка виникла до припинення повноважень зазначеної окружної виборчої комісії.
В свою чергу, частиною другою статті 26 Закону України "Про вибори Президента України" (у редакції від 21 серпня 2009 року № 1616-VІ, яка діяла до внесення змін Законом України від 13 березня 2014 року № 879-VІІ) повноваження окружних виборчих комісій починалися з дня, наступного після дня прийняття рішення про їх утворення, і закінчувалися через п'ятнадцять днів після офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів Президента України.
Центральна виборча комісія офіційно оголосила результати виборів Президента України 14 лютого 2010 року. З 2 березня 2010 року окружні виборчі комісії з виборів Президента України припинили свої повноваження.
Заборгованість юридичної особи може виникнути лише до моменту її ліквідації, а після процедури державної реєстрації припинення юридичної особи нарахування будь-якої заборгованості є неможливим та таким, що не відповідає законодавству України.
З огляду на викладене постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року в адміністративній справі №2а/0270/93/12, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії, Голови Центральної виборчої комісії ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, у тому числі позовної вимоги про стягнення коштів у вигляді повного розрахунку при звільненні за період з 12 лютого 2010 року до 12 лютого 2012 року, відмовлено.
Тобто, вказаними судовими рішеннями судами обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з Центральною виборчою комісією у трудові правовідносини не вступав, що свідчить про неможливість узагалі заявлення вимоги про проведення розрахунку при звільненні.
Такі ж висновки містяться і в рішенні Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 лютого 2010 року по справі № 2-1356/10. Крім того, на виконання вказаного рішення та за обставин заміни сторони виконавчого провадження з виконання цього ж рішення з окружної виборчої комісії на Центральну виборчу комісію останньою у квітні 2011 року та травні 2013 року ОСОБА_2 перераховано відповідно 2068,58 грн. та 455,92 грн., а загалом - 2524,50 грн., що свідчить про повне виконання зазначеного судового рішення. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Варто наголосити на тому, що в судовому засіданні позивачем не заперечувався факт повного виконання відповідачем рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року. Таким чином, вимога щодо стягнення з ЦВК середньомісячного заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні з 05.05.2014 року не підлягає задоволенню.
При цьому, суд вказує на наступне, що після відкриття 04 березня 2011 року виконавчого провадження з виконання вище вказаного рішення та заміни сторони виконавчого провадження ЦВК у квітні 2011 року на користь ОСОБА_2 перераховано 2068,58 грн., а 455,92 грн. (а також 916,39 грн.) спрямовано відповідним органом у рахунок утримання обов'язкових платежів, що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 15 березня 2012 року виконавче провадження закінчено.
14 грудня 2012 року головним державним виконавцем виконавче провадження відновлено, відразу після отримання ЦВК реквізитів рахунку позивача у травні 2013 року йому перераховано 455,92 грн.
Постановою від 14 жовтня 2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 03 жовтня 2013 року головним державним виконавцем виконавче провадження з виконання рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року закінчено.
Таким чином, позиція позивача щодо компенсації витрат внаслідок інфляції є хибною, оскільки рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 12 лютого 2010 року відповідачем виконано, і позивачем це не заперечуються. Крім того, таку вимогу позивач взагалі не має права заявляти, оскільки за його ж заявою від 03 жовтня 2013 року (як стягувач), виконавче провадження закрито. Тобто, зазначене свідчить про те, права останнього не порушено, а таму і не підлягає задоволенню вимога щодо компенсації витрат коштів внаслідок інфляції, оскільки спірні правовідносини закінчилися 03.10.2013 року, то після цієї дати жодної затримки у виплаті вказаних сум не може виникати. Тому, суд звертає увагу позивача на тому, що його права не можуть порушуватись, оскільки настала юридична подія щодо виплати усієї суми кредиторської заборгованості в термін до 03.10.2013 року.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, остання також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередніх, в задоволенні яких судом відмовлено.
Щодо вимоги позивача про відшкодування йому 500,00 грн. понесених витрат та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу суд зазначає, відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу та будь-яких інших понесених витрат, у зв'язку з чим, вони не можуть бути відшкодовані за рішенням суду з Державного бюджету України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій, відтак, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя: Томчук Андрій Валерійович
Суддів: Комар Павло Анатолійович
Слободонюк Михайло Васильович