31 травня 2010 року /17:04/ Справа № 2а-1817/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача Усс С.М., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Запорізького обласного центру зайнятості
до приватного підприємця ОСОБА_3
про стягнення 12500 грн. 00 коп. штрафу
Запорізький обласний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення штрафу за порушення ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі 12500 грн. 00 коп. У позовній заяві позивачем зазначено, що з листопада 2008р. ОСОБА_3 надав громадянці Вірменії ОСОБА_5 роботу без належного дозволу державної служби зайнятості, що є порушенням вимог Закону України «Про зайнятість населення». За це порушення норм чинного законодавства України позивач вправі стягнути з роботодавця штраф.
У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягає.
Представник відповідача у судових засіданнях усно заявив, що з позовом не згоден, вважає, що ОСОБА_3 вже поніс покарання - притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.204 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), тому не може бути відповідно до ст.61 Конституції України вдруге притягнутий за одну і ту ж дію. Також зазначає, що позивач пропустив строки на звернення з позовом до суду.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.05.09р. старшим інспектором СГІРФО Бердянського МВ ГУМВС України у Запорізькій області ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_3 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП, за надання ним, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення: «... з листопаду 2008р. роботи громадянці Вірменії ОСОБА_5 без дозвільних на це документів».
21.05.09р. постановою Бердянського міськрайоного суду Запорізької області у справі №3-3010/09 провадження у справі відносно ОСОБА_3 припинено у зв'язку з малозначністю скоєного правопорушення, ОСОБА_3 зроблено усне зауваження. Ця постанова суду набрала законної сили.
Бердянським міськрайонним судом Запорізької області під час розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 було встановлено, що «ОСОБА_3 з листопада 2008 року надав громадянці Вірменії ОСОБА_5 роботу без дозвільних документів. У суді ОСОБА_3 пояснив, що не надавав роботу ОСОБА_5, а тільки обіцяв працевлаштувати після надання нею паспорта, а вона при перевірці пояснила, що працює у нього».
Листом від 05.10.09р. №32/7-20769 СГІРФО Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області було повідомлено до Бердянського міського центру зайнятості про складення адміністративного протоколу за ст.204 КУпАП на ОСОБА_3 за порушення порядку працевлаштування іноземців в Україні.
Листом від 16.11.09р. Бердянським міськрайоним судом Запорізької області було надіслано копію постанови відносно громадянина ОСОБА_3 за ст.204 КУпАП на запит Бердянського міського центру зайнятості.
17.02.10р. Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Запорізького обласного центру зайнятості складено акт № 3/8 перевірки додержання законодавства про зайнятість населення.
У поясненнях, викладених у вказаному акті № 3/8, приватний підприємець ОСОБА_3 вказав, що «з гр. ОСОБА_5 у мене трудовий договір укладений не був так як вона не могла надати документи. Вона приходила домовлятися на літній період, щоб я її благоустроїв, з тих пір вона не з'являлася. Про те, що вона громадянка Вірменії я узнав при працівниках міліції».
Також, 17.02.10р. Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Запорізького обласного центру зайнятості складено акт № 2/8 про порушення законодавства України про зайнятість населення. Відповідно до цього акту до приватного підприємця ОСОБА_3 застосовано штраф у сумі 12500 грн. 00 коп. відповідно до ст.8 Закону України «Про зайнятість населення».
Штраф у сумі 12500 грн. 00 коп. не може бути стягнутий з приватного підприємця ОСОБА_3 оскільки:
У п.2 ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.4 ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Як зазначено у ч.3 ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.
Згідно з п.п. «г» п.8 «Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення», затвердженого 24.06.1991р. постановою Кабінету міністрів України №47, інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
Відповідно до пп. «л» п.8 «Положення про державну службу зайнятості», затвердженого 24.06.1991р. постановою Кабінету міністрів України №47, державній службі зайнятості надано право стягувати з підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності штрафи у разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.
Згідно з ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами (ч.2 ст.238 ГК України).
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення правових норм при використанні праці іноземців без дозволу служби зайнятості, що застосовуються до суб'єктів господарювання, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Разом з цим Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Закон України «Про зайнятість населення» таких випадків - не передбачає.
Таким чином, сума штрафу 12500 грн. 00 коп., що стягується з приватного підприємця ОСОБА_3 є адміністративно-господарською санкцією і її застосування врегульоване нормами глави 27 Господарського кодексу України (статті 238 - 250 ГК).
Застосування економічних (адміністративно-господарських) санкцій до приватного підприємця ОСОБА_3 ґрунтується, на факті виявлення співробітниками міліції адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП.
Однак, у наявних у справі копіях документів - відсутні конкретний час (період) трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_5, а інших документів позивач суду - не надав. Позивачем не надано документального підтвердження кінцевого строку трудових відносин ОСОБА_5 з відповідачем - у якому році та місяці вони закінчились (при триваючому правопорушенні).
Документально підтверджено, виходячи із змісту протоколу від 20.05.09р. про адміністративне правопорушення відносно приватного підприємця ОСОБА_3 щодо вчинення правопорушення, передбаченого ст.204 КУпАП, та постанови Бердянського міськрайоного суду Запорізької області у справі №3-3010/09, що громадянка Вірменії ОСОБА_5 працювала у приватного підприємця ОСОБА_3 у лише листопаді 2008 року.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції у сумі 12500 грн. 00 коп. повинні були бути застосовані позивачем до приватного підприємця ОСОБА_3 до 01.12.09р., що зроблено не було.
За вказаних обставин, довід позивача про не пропущення строку на звернення з позовом до суду, судом до уваги не приймається.
Відповідач зазначав, що позивач пропустив строки на звернення з позовом до суду та наполягає на цьому.
Також, відповідно до п.4 ч. 1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Однак, позивачем не доведено право на звернення до суду з позовами про стягнення штрафів за порушення п.4 ст.8 Закону України «Про зайнятість населення».
Крім того, позивачем не доведено правомірність, тобто нормами якого нормативно-правового акту передбачена можливість, складення акту №2/8 від 17.02.10р. про порушення законодавства України про зайнятість населення.
Як вбачається з документів наданих до суду, приватним підприємцем ОСОБА_3 без виданого державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців у листопаді 2008 року надавалась робота громадянці Вірменії ОСОБА_5 Разом з цим позивачем не надано жодного документу, який засвідчив би надання приватним підприємцем ОСОБА_3 цієї роботи на умовах трудового договору, оформлення договірних відносин до встановленого чинним законодавством України порядку, оплати праці.
Таким чином, застосування позивачем щодо відповідача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
За вказаних обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 238-239, 250 Господарського кодексу України, п.2, п.4 ст.8 Закону України «Про зайнятість населення», ч.2 ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд -
У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного центру зайнятості до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення 12500 грн. 00 коп. штрафу - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя О.О.Прасов
Постанову виготовлено у повному обсязі 02.06.10р.