18 грудня 2014 р. Справа № 876/10100/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю представників: позивача Навроцького А.І., відповідача Холявка Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у адміністративній справі №813/4468/14 за позовом Державного підприємства «Інженерний центр «Техно-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-
Державне підприємство інженерний центр «Техно-Ресурс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112204 та №0000122204 від 22 травня 2014 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000112204 та №0000122204 від 22 травня 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» 487,20 грн. грн.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, прийнятою з невірним встановленням обставин у справі та порушенням норм матеріального права. Посилається на встановлені перевіркою факти та зазначає, що господарські операції Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» не мали реального товарного характеру, оскільки його контрагентами проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначив, що доводи відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ґрунтуються лише на висновках актів перевірок контрагентів позивача та крім того, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» з питань господарських відносин з НВП «Техноцентр» за період березень-липень 2012 року, ПП «Тронекс» за травень, липень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.
Перевіркою встановлено порушення Підприємством пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), чим занижено податок на прибуток на 257 224,83 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, чим занижено податок на додану вартість на 244 976,03 грн., про що відображено в акті перевірки № 979/13-05-22-40/13803953 від 12.05.2014 року.
На підставі встановлених порушень 22.05.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000112204 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 367 464,05 грн. (за основним платежем 244 976,03 грн., за штрафними санкціями - 122 488,02 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000122204 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 321 531,04 грн. (за основним платежем 257 224,83 грн., за штрафними санкціями - 64 306,21 грн.).
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не представлено конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04 січня 2010 року між НВП «Техноцентр» (Продавець) та ДП ІЦ «Техно-Ресурс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №04/02/10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити товар згідно рахунків та накладних, що є невід'ємною частиною договору. Перелік найменувань товару вказується у накладній, яка надається продавцем. Передача товару здійснюється за накладними за адресою м. Львів, вул. Наукова, 5.
Згідно з замовленнями та на підставі видаткових накладних від 31.03.2012 року, 28.04.2012 року, 30.04.2012 року, 15.05.2012 року, 16.05.2012 року, 23.05.2012 року, 24.05.2012 року, 25.05.2014 року, 28.05.2012 року, 29.05.2012 року, 06.06.2012 року, 12.06.2012 року, 31.07.2012 року протягом березня-липня 2012 року НВП «Техноцентр» здійснено передачу товару (компонентів Б ІЗО та А поліол, поліетилен, пакер ін'єкційний, пене трон тощо) ДП ІЦ «Техно-Ресурс». Розрахунки за отриманий товар позивачем проводились у безготівковій формі. А транспортування товару не відбувалося, оскільки підприємства знаходяться на одній території - м. Львів, вул. Наукова, 5.
На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні №19 від 31.03.2012 року, №18 від 28.04.2012 року, №19 від 28.04.2012 року, №20 від 30.04.2012 року, № 21 від 30.04.2012 року, № 22 від 30.04.2012 року, № 23 від 30.04.2012 року, № 7 від 15.05.2012 року, № 8 від 16.05.2014 року, № 12 від 23.05.2012 року, № 13 від 24.05.2012 року, № 14 від 25.05.2012 року, № 15 від 25.05.2012 року, № 16 від 28.05.2012 року, № 17 від 28.05.2012 року, № 24 від 29.05.2012 року, № 7 від 12.06.2012 року, № 6 від 12.06.2012 року, № 4 від 06.06.2012 року, № 13 від 31.07.2012 року, № 14 від 31.07.2012 року, № 15 від 31.07.2012 року.
Позивач відобразив господарські операції з НВП «Техноцентр» у бухгалтерському обліку та по податковому обліку відніс до складу податкового кредиту суму 208 633,20 грн. ПДВ та відобразив у складі витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування 1 043 166,00 грн.
Товари були використані для виготовлення теплоізольованих труб та з'єднувальних деталей.
Відповідачем, при перевірці позивача, використано акт №262/22-40/30539214 від 30.09.2013 року складений ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової невиїзної перевірки НВП «Техноцентр» з питань господарських відносин з ПП «Тронекс» за травень, липень 2012 року, з ТзОВ «Нові технології ТВП» за січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень 2012 року, за серпень-жовтень 2010 року, з ПП «Ардея-Тех» за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року» та акт №160/22-40/30539214 від 28.08.2013 року складений ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової виїзної перевірки НВП «Техноцентр» з питань господарських відносин з ПП «Тронекс» за червень 2012 року, ТзОВ «Конді 50» за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року, ПП «Капітал-плюс» за серпень - жовтень 2010 року, ПП «Ардея-Тех» за січень-вересень 2011 року».
У вказаних актах зазначено, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів - ПП «Тронекс», ТзОВ «Нові технології ТВП», та встановлено, що у НВП «Техноцентр» відсутні об'єкти які підпадають під визначення статтей 187 та 188 ПК України. Актами №262/22-40/30539214 від 30.09.2013 та №160/22-40/30539214 від 28.08.2013 року встановлено, що НВП «Техноцентр» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися.
Тому податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок, про те що господарські операції ДП ІЦ «Техно-Ресурс» з НВП «Техноцентр» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.
З матеріалів справи судом встановлено, що між ДП ІЦ «Техно-Ресурс» (Покупець) та ПП «Тронекс»» (Постачальник) 15 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу №15/05/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити та отримати товар згідно з представленим рахунком-фактурою, що є невід'ємною частиною договору. Постачальник відпускає товар покупцю згідно накладної, поставка здійснюється на склад покупця за адресою м. Львів, вул. Наукова, 5.
Відповідно до видаткових накладних від 07.05.2012 року, 10.05.2012 року, 09.07.2012 року, 24.07.2012 року ПП «Тронекс» поставило позивачу товар (альфапур, труба, центра тор тощо).
Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, транспортування товарів здійснювалось постачальником.
На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні №1 від 07.05.2012 року, №3 від 10.05.2012 року, №12 від 09.07.2012 року, №13 від 24.07.2012 року, №14 від 24.07.2012 року.
Зазначені вище податкові накладні відображені в складі податкового кредиту на суму 36 342,83 грн. та суму 181 714,15 грн. відображено в складі витрат, котрі враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Товари були використані для виготовлення теплоізольованих труб та з'єднувальних деталей.
В акті перевірки зазначено, що документів, які підтверджують транспортування не надано.
Під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по ПП «Тронекс» складено акт №101/37/22-1009/30478602 від 05.03.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Тронекс» з питань проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Нові Технології ТВП» за травень 2012 року, липень 2012 року, ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за квітень 2012 року».
У вказаному акті перевірки ПП «Тронекс» зазначено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, загальна чисельність працюючих - 1 особа. Під час перевірки контрагента позивача використано акти перевірок ТзОВ «Нові Технології ТВП» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», якими встановлено безтоварність проведених операцій. Також в акті перевірки вказано, що товари, придбані у ТзОВ «Нові Технології ТВП» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» реалізовані зокрема ТзОВ ДП ІЦ «Техно-Ресурс». Вказано, що ПП «Тронекс» платіжних доручень, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інших документів по господарських операціях у травні 2012 року не представлено, тому у нього відсутні об'єкти оподаткування.
Тому відповідачем в акті перевірки позивача зроблено висновок, про те що господарські операції ДП ІЦ «Техно-Ресурс» з ПП «Тронекс» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.
Колегія суддів апеляційного вважає такі висновки відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо, які складені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.
Придбана продукція у НВП «Техноцентр» та ПП «Тронекс» в подальшому була використана позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать: копії видаткових накладних, податкових накладних, актів форми КБ-2, довідки форми КБ-3, сертифікатів відповідності на виробництво виробів з використання теплоізоляційних матеріалів, реєстрів, податкових декларацій.
Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).
У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах перевірки цих контрагентів.
Використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.
Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі №813/578/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 року, скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту № 262/22-40/30539214 від 30.09.2014 року та спростовано висновки податкового органу щодо безтоварності операцій НВП «Техноцентр» зокрема з ДП ІЦ «Техно-Ресурс».
Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2014 року у справі №813/9222/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки №160/22-40/30539214 від 28.09.2013 року та спростовано висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП «Тронекс», не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
Документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Тронекс» за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог ПК України.
Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі №К/9991/64514/11 за позовом ТзОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».
Факти поставки та отримання товарів позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, відображенням придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.
Як вбачається з акту перевірки позивача контролюючий орган не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.
Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.
Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальниками не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.
Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.
Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі №К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі №К/9991/66857/11.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа №21-47а10.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у адміністративній справі №813/4468/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс
Повний текст ухвали складено 23.12.2014р.