16 грудня 2014 р.Справа № 818/2044/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської об'єднаної державної фінансової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2014р. по справі № 818/2044/14
за позовом ПАТ "Монделіс Україна"
до Охтирської об'єднаної державної фінансової інспекції
про скасування вимоги,
Публічне акціонерне товариство "Монделіс Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 26.06.2014 року №1722-18.
Постановою Сумскього окружного адміністративного суду від 29.08.2014р. адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Монделіс Україна" задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області від 26.06.2014 року №1722-18. Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Монделіс Україна" судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Охтирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи а також судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Публічне акціонерне товариство "Монделіс Україна" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що публічним акціонерним товариством "Монделіс Україна" 28.02.2014р. подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, у якій в р. 14 зафіксована переплата податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі 61253806,00 грн.
Факт існування такої переплати зафіксовано податковою інспекцією в акті № 243-18 від 25.03.2014 р., згідно якого у позивача існує позитивне сальдо розрахунків з бюджетом у розмірі 61287154 грн. по авансових внесках з податку на прибуток підприємств (а.с.26).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, зазначена переплата податку на прибуток у розмірі 61253806 грн. була сформована, у тому числі, за рахунок сплати у 2013 р. авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів (далі - податкові аванси з дивідендів) у розмірі 53693913 грн.
Охтирська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області, не визнаючи право ПАТ "Монделіс Україна" на зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 53693913 грн., сформувала та направила позивачу податкову вимогу від 26.06.2014 року №1722-18, згідно якої повідомляє керівника ПАТ "Монделіс Україна", що станом на 25.06.2014р. сума податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів становить 27519722,98грн.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкову вимогу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області від 26.06.2014 року №1722-18, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведений факт правомірності винесеної ним податкової вимоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14. 1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 49.1. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Підпунктом 153.3.2 цього пункту визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Як передбачено підпунктом 153.3.4 цього пункту, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).
Аналізуючи приведені вище вимоги Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що емітент у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (засновникам) (яке приймається щорічно за результатами діяльності юридичної особи) виплачує їх незалежно від наявності прибутку. При цьому згідно із підпунктом 153.3.5 він нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі встановленої Кодексом ставки. Сума авансового внеску нараховується на суму фактично виплачуваних дивідендів; сума виплат акціонерам (засновникам) при цьому не зменшується. Нарахований авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Сума авансового внеску вноситься до бюджету обов'язково і у випадках перевищення суми податкових зобов'язань чи від'ємного його значення переноситься в рахунок наступних податкових періодів.
Зазначені вище положення Податкового кодексу України містять вказівку на обов'язковість сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів до або під час їх виплати. Тобто, період сплати авансових внесків визначається конкретною подією - фактом виплати дивідендів.
За змістом абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Податковий кодекс України передбачає обов'язок платника податку на прибуток сплачувати авансовий внесок щомісяця у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. При цьому, абзац 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України не встановлює жодних виключень або іншого порядку сплати авансових внесків в залежності від обставин виплати дивідендів. У той же час, виплата дивідендів може мати місце у будь-якому місяці календарного року, що покладає на платника податку обов'язок сплатити авансовий внесок саме у місяці, в якому відбулась така виплата дивідендів (виключно у строк до або під час виплати дивідендів).
Колегія суддів зазначає, що норми, викладені у абзаці 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є загальними нормами по відношенню до норм, викладених у пункті 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, оскільки останні передбачають спеціальний порядок та строки сплати авансових внесків з податку на прибуток до бюджету. Пункт 153.3 статті 153 Податкового кодексу України не містить будь-які зауваження (обмеження) відносно дії норм абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Тому, застосування вказаних положень має здійснюватись у їх взаємозв'язку, при цьому пріоритет у застосуванні має надаватись саме спеціальним нормам.
Враховуючи викладене, а також те, що на підставі абзацу 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податку сплачує авансові внески з податку на прибуток щомісяця, та ту обставину, що виплата дивідендів та, відповідно, сплата авансового внеску до або під час їх виплати, може мати місце у будь-якому місяці календарного року, суд приходить до висновку, що платник податку при сплаті до бюджету авансового внеску кожного місяця при обчисленні його розміру має обов'язково враховувати факт виплати дивідендів, у разі, якщо він мав місце у цьому ж календарному місяці.
Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено граничний розмір авансового внеску - не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Отже, обов'язок платника податку щодо сплати авансового внеску полягає саме у сплаті щомісяця внеску у розмірі, не меншому 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Тобто, платник податку не зобов'язаний сплачувати до бюджету більше зазначеної суми, а має дотримуватись виключно обов'язку зі сплати суми авансового внеску не менше встановленого розміру. Сплата авансового внеску у розмірі, більшому за визначений Кодексом граничний розмір, є правом платника податку, а не обов'язком.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо платник податку буде перераховувати до бюджету авансовий внесок при виплаті дивідендів та, водночас, сплачувати поточний авансовий внесок, розмір такого авансового внеску буде у будь-якому разі більшим за 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік, що буде обмежувати зазначене вище право платника податку.
За таких обставин платник податку має право зменшити суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті кожного місяця протягом календарного року, на суму авансових внесків з податку на прибуток, що сплачені платником податку при виплаті дивідендів.
Відповідно до пунктів 52.1, 52.2, 52.4, 52.5 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Монделіс Україна" отримано індивідуальну податкову консультацію Головного Управління Міндоходів у Сумській області від 27.09.2013 р. № 6856/10/18-28-15-01-119 на запит від 20.09.2013 р. № 3992, висновком якої є те, що сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік. Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що будуть сплачуватися щомісячно, починаючи з березня 2014 року по лютий 2015 року включно розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також неврахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік (а.с.27-28).
Отже , сплачені позивачем протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів на загальну суму 53693913грн., а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань позивача, що підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік (р.14 декларації за 2013 рік). Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що будуть сплачуватися щомісячно, починаючи з березня 2014 року по лютий 2015 року включно (р.23 декларації за 2013 рік на суму 11264020 грн.) розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів (банківські виписки позивача від 24.04.2013р. та від 30.09.2013р. на загальну суму 53693913 грн.).
Правомірність дій позивача щодо врахування сплачених авансових внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 53693913 грн., що зменшують авансові внески з податку на прибуток за результатами Декларації за 2013 р., підтверджуються листом Міндоходів "Щодо нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів" від 12.09.2013 р. №17802/7/99-99-19-03-02-17, відповідно до якого сплачені протягом 2013 р. авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а також не враховані у зменшення податку суми авансових внесків при витраті дивідендів за попередній рік зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті, у декларації за 2013 рік.
Також, наказом Державної податкової служби України "Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році" від 21.12.2012 р. №1171 зазначено, що податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене платником у податковій декларації за 2013 рік, зменшується на суму авансових внесків за період січень - грудень 2013 року; суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшують податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.
Посилання податкового органу на лист Міндоходів від 07.02.2014 р., як на підставу виключенням суми авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 53 693 913 грн., є необґрунтованим, оскільки згідно листа Міндоходів від 07.02.2014 р. з метою дотримання вимог пп.153.3.4 ПК України щодо зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів, розрахунок суми такого внеску буде перевірятись в автоматичному режимі з урахуванням наступного: у декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом Мінфіну від 28.09.2011 № 1213, значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.6 + рядок 13.7 Додатка ЗП до рядка 13)).
Однак, ПАТ "Монделіс Україна" подано декларацію за 2013 р. за формою затвердженою Наказом Міндоходів "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства" від 30.12.2013 р. № 872 .
У свою чергу, листом Міндоходів "Про податкову звітність з податку на прибуток" від 18.01.2014р. №1097/7/99-99-19-03-01-16 роз'яснено, що показники податкових декларацій за наказом Міндоходів № 872 в повній мірі приведено у відповідність до внесених у ПК України змін та доповнень. Зокрема, податкова декларація підприємств містить чіткий розрахунок авансових внесків з податку на прибуток як для 2014 року, так і майбутніх звітних (податкових) років. Відповідно до абз.2 п.46.6 ст.46 ПК України до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Водночас, з урахуванням викладеного, Міндоходів переконливо рекомендує платникам податку подавати податкову звітність до територіальних органів Міндоходів за звітний (податковий) 2013 рік за новими формами, оскільки це дозволить правильно визначити податкові зобов'язання з податку на прибуток, що відповідно запобігатиме виникненню непорозумінь між контролюючими органами та платниками податків.
Тобто, ПАТ "Монделіс Україна" на виконання норм Податкового Кодексу України та рекомендацій Міндоходів щодо подання декларації з податку на прибуток підприємства за новою формою, так і вчинило, подавши Декларацію за 2013 р. за формою, затвердженою Наказом Міндоходів №872, яка на момент подання декларації набула чинності, задля "запобігання виникнення непорозумінь між контролюючими органами та платниками податків".
Проте, податковий орган, керуючись листом Міндоходів від 07.02.2014 р. привів у відповідність програмне забезпечення так, як він це мав робити виключно у разі подання позивачем декларації за 2013 р. за формою затвердженою наказом Мінфіну №1213.
Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції , що висновок податкового органу про те, що оскільки сума авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 53693913 грн. була вказана до зменшення за наслідками подання річної декларації з податку на прибуток за 2013 рік, то ця сума має бути врахована при зменшенні податкових зобов'язань наступного податкового періоду, тобто 2014 року, є помилковим та не відповідає вимогам п.57.1 ст.57 , п.153.3 ст.153 Податкового Кодексу України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкова вимога від 26.06.2014 року №1722-18 є протиправною та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України відсутні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної фінансової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2014р. по справі № 818/2044/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2014 р.