04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" грудня 2014 р. справа№ 911/3611/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Пащенко О.О.
відповідача-1 - не з'явилися
відповідача-2 - Косар Б.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
на рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014 р.
у справі № 911/3611/14 (суддя - Кошик А.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємтво»
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт»
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»
про визнання недійсним договору факторингу № 01 від 03.06.2014 р.
У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємтво» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору факторингу № 01 від 03.06.2014 р.
В процесі розгляду справи позивач подав уточнення позовних вимог та просив суд визнати недійсним договір факторингу №01 від 03.06.2014 р. з урахуванням додатку №1 до нього.
Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3611/14 від 21.10.2014 р. позов задоволено частково, визнано недійсним договір факторингу №01 від 03.06.2014 р. в частині пункту 1 додатку №1 до договору факторингу №01 від 03.06.2014 р., в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/3611/14 від 21.10.2014 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначає, що договірні відносини по поверненню фінансової допомоги припинилися лише в частині зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, решту заборгованості позивач зобов'язується повернути в порядку і на умовах, передбачених договором про надання поворотної фінансової допомоги. Жодних умов про прощення решти боргу з підстав, передбачених ст. ст. 599 - 609 ЦК України, в угоді № 31/05 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог не зазначено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/3611/14, а розгляд справи призначено на 09.12.2014 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача-1 у судове засідання, розгляд справи було відкладено до 18.12.2014 р.
18.12.2014 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Телекомпанії «ЕРА» надійшло клопотання про дозвіл працівникам ТРК ЕРА на проведення теле-, відеозапису судового засідання.
Колегія суддів в судовому засіданні відмовила в задоволенні даного клопотання з підстав ст. 4-4 ГПК України, оскільки проведення судового засідання в режимі теле-, відеозапису може затягнути розгляд скарги. Крім того, сторони не наполягали на такому проведенні та обов'язковість проведення судових засідань в режимі теле-, відеозапису не передбачене чинним господарсько-процесуальним законодавством.
В засідання суду, призначене на 18.12.2014 р., представники відповідача-1 повторно не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленям про вручення поштового відправлення.
Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
03.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волари Експорт» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - фактор) укладено договір факторингу № 01 (далі - договір факторингу).
Відповідно до п. п. 2.1 договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.2 договору факторингу опис, характеристики, обсяг та розмір прав вимоги до боржників за основними договорами, що відступаються відповідно до умов цього договору визначені в додатку № 1 до цього договору.
Як передбачено п. 1 додатку № 1 до договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених договором, фактору відступаються права вимоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р. (далі - основний договір-1), що укладений між клієнтом та Публічним акціонерним товариством «Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство» (далі - боржник-1), а саме:
- право вимоги повернення фінансової допомоги в сумі 8 052 772,46 грн;
- право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником-1 зобов'язань за основним договором-1;
- інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі основного договору-1;
- інші будь-які права вимоги до боржника-1 за основним договором-1, що існують на момент укладення цього договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов основного договору-1.
Згідно з п. 6.3 договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права. Фактор набуває права грошової вимоги на всі суми, які він одержить від боржника (-ів) на виконання грошової вимоги.
Разом з тим, 31.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальнстю «Волари Експорт» та Публічним акціонерним товариством «Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство» укладено угоду № 31/05 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог (далі - угода про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог).
Як передбачено п. 1.1 угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, керуючись ст.ст. 598, 601 ЦК України та 203 ГК України, сторони домовились припинити взаємні зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на умовах та в порядку, визначних в даній угоді.
За п. 1.2 угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог станом на 04.06.2013 р. сторони мають взаємну кредиторську заборгованість в сумі 3 972 227,54 грн.
Відповідно до п. 1.5 угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог сторони домовились, що в результаті зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, зокрема, припиняються зобов'язання ПАТ «Кам'яномостівського хлібоприймального підприємства» перед ТОВ «Волари Експорт» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р.
Сторони погодилися з розрахунками, згідно з якими проводять зарахування зустрічних однорідних вимог і претензій одна до одної не мають (п. 1.6 угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог).
26.03.2013 р. між ТОВ «Волари Експорт» (далі - сторона-1) та ПАТ «Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство» (сторона-2) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з.
Відповідно до п. 1 цього договору сторона-1 зобов'язується надати стороні-2 поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі, а останній зобов'язується використати допомогу за цільовим призначенням і повернути її у визначені даним договором порядку і строки.
Розмір допомоги, яку сторона-1 надає стороні-2 відповідно до цього договору, становить 12 500 000,00 грн (п. 3.2 договору).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦК України).
Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що наслідком укладення угоди № 31/05 від 31.05.2013 р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, є зокрема, припинення зобов'язання ПАТ «Кам'яномостівський хлібоприймальне підприємство» перед ТОВ «Волари Експорт» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р.
Крім того, в угоді № 31/05 від 31.05.2013 р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання ПАТ «Кам'яномостівського хлібоприймального підприємства» перед ТОВ «Волари Експорт» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р., без будь-яких застережень щодо обсягу зобов'язань, які припиняються.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як передбачено ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Встановлено, що спірний договір факторингу в частині відступлення вимог за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р. суперечить вимогам ст. 1078 ЦК України, оскільки станом на дату його укладення зобов'язання ПАТ «Кам'яномостівського хлібоприймального підприємства» перед ТОВ «Волари Експорт» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р. є припиненими.
Таким чином, договором факторингу передано неіснуючу вимогу, що суперечить нормам чинного законодавства і є підставою для визнання відповідної умови договору недійсною.
Згідно з п. п. 2.3, 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК). У процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом: вчинення нового правочину; погодження правочину з відповідним державним органом, якщо це необхідно було для даного правочину, а таке погодження не було раніше здійснено тощо.
Так, відповідно до п. 3.1 договору факторингу загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору становить 156 497 140,49 грн.
Згідно з п. 3.2 спірного договору факторингу фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту шляхом перерахування на рахунок клієнта, зазначений в п. 12.1 цього договору грошові кошти в гривнях в загальній сумі, що є еквівалентом 1 000 (одна тисяча) доларів США 00 центів по курсу НБУ на дату перерахування клієнту в строки, передбачені в наступному абзаці цього пункту, за умови отримання фактором від боржника (боржників) повної суми (її частини) його (їх) заборгованості за основними договорами (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення). Не пізніше 3 (третього) робочого дня, наступного за днем отримання фактором від боржника (боржників) суми (її частини) його (їх) заборгованості за основним(и) договором(и) (в тому числі в результаті проведення претензійно-позовної роботи та/або примусового стягнення), фактор перераховує клієнту отриману суму від боржника (боржників) за основним(и) договором(и), при цьому, загальна сума всіх грошових коштів, що будуть перераховані фактором на користь клієнта за цим договором не повинна перевищувати еквівалент 1 000 (одна тисяча) доларів США 00 центів по курсу НБУ на дату перерахування клієнту.
Отже умови договору факторингу передбачають необхідність настання певних умов, з якими сторони пов'язують настання обов'язку передання грошових коштів від фактора клієнту.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Таким чином, умови п. 3.2 спірного договору факторингу суперечать ст. 1077 ЦК України, що є самостійною підставою для визнання вказаного договору факторингу недійсним.
Разом з тим, спірний договір факторингу стосується прав та інтересів позивача лише в частині, що стосується зобов'язань ПАТ «Кам'яномостівського хлібоприймального підприємства» перед ТОВ «Волари Експорт» за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/03-01з від 26.03.2013 р., які визначені п. 1 додатку №1 до спірного договору факторингу.
Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про визнання договору факторингу № 01 від 03.06.2014 р. підлягають задоволенню в частині визнання недійсним пункту 1 додатку №1 до договору факторингу №01 від 03.06.2014 р.
Доводи скаржника про те, що між позивачем та відповідачем-1 залишилася заборгованість в розмірі 8 052 772,46 грн є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що між сторонами існує заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги №26/03-01з від 26.03.2013 р., за угодою № 31/05 станом на 04.06.2013 р. існувала тільки взаємна заборгованість в розмірі 3972227,54 грн, однак була зарахована сторонами.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014 р. у справі № 911/3611/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/3611/14 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран