18.12.2014 року Справа № 904/7479/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання : Назаренко С.Г.
за участю представників сторін:
від відповідача: Іващенко В.О. (дов. № 222 від 17.12.14 р.);
від позивача: представник в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2014р. у справі № 904/7479/14.
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія « Фарм-Союз» Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка
до: публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" м. Дніпропетровськ
про: стягнення 122 060,56 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 21.10.2014 р. у справі № 904/7479/14, яке підписано 22.10.14 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Петренко Н.Е.), задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія « Фарм-Союз» Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка до публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" м. Дніпропетровськ про стягнення 122 060,56 грн.
Вказаним рішенням стягнуто з публічного акціонерного товариства "АКТА БАНК" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Союз" Київська обл., Вишгородський район, с. Гаврилівка суму основного боргу у розмірі 116 470,00 грн., пеню у розмірі 5 590,56 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 441,21 грн.
13.11.14 р. на примусове виконання рішення видано наказ.
Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.
Розпорядженням секретаря судової палати від 27.11.2014 р. № 926, у зв'язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.
Скаржник просить в апеляційній скарзі скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права.
Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що Постановою Правління Національного банку України від 16.09.2014 р. № 576 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.09.2014 р. № 90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК», згідно з яким з 17.09.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК», код ЄДРПОУ 35863708, МФО 307394, місцезнаходження: вул. Шевченка, 53, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКТАБАНК» запроваджено строком на три місяці з 17.09.2014 р. по 17.12.2014 р.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-УІ (далі по тексту - Закон № 4452).
Так, згідно ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, відповідач вважає, що у зв'язку із прийняттям рішення № 90 від 16.09.2014 р. про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «АКТАБАНК», суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача, чим порушив ч. 5 ст. 36 Закону № 4452.
Скаржник не згоден з твердженням позивача, що він не є кредитором банку і зазначає, що в розумінні ЦКУ позивач є саме кредитором по відношенню до відповідача.
Крім того, звертає увагу суду на той факт, що 03.09.14 р. Міністерством юстиції України було зроблено роз'яснення Закону для Державної виконавчої служби України, у якому чітко вказано необхідність виконання норм Закону в частині зупинення виконавчих проваджень та необхідність повернення виконавчих документів без виконання у оразі введення до банку тимчасової адміністрації та/або прийняття НБУ рішення про ліквідацію неплатоспроможного банку.
Саме на підставі вказаних вище норм закону у разі задоволення вимог позивача, рішення суду неможливо буде виконати як добровільно, так і примусово.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
01.08.2014 р. відповідачем було проведено інкасацію коштів у позивача на загальну суму 116 470 грн.
Всупереч умов договору та чинного законодавства України дані кошти не перераховані відповідачем на рахунок, вказаний в п.1.1 Договору.
Позивач вважає, що відповідач незаконно привласнив і продовжує утримувати у себе інкасовані у позивача кошти.
Посилання на невиконання зобов'язань у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації не є законними. Оскільки наслідки запровадження тимчасової адміністрації визначені ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою не передбачено заборони на здійснення витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності, а тому відповідач не звільняється від обов'язку перерахувати інкасовані кошти позивачеві. Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач провів інкасацію 01.08.2014 р., а тимчасову адміністрацію було введено 17.09.2014 р., тобто відповідач свідомо ухилився від виконання своїх зобов'язань по договору.
Окрім того, відповідач ухилявся від будь-яких діалогів з позивачем, не надав відповіді на претензії позивача, не надав доказів перерахування коштів на рахунок позивача, відмовився підписувати Акт звірки взаєморозрахунків, який був надісланий йому позивачем на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської обл., жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
10.12.14 р. позивач надав клопотання, в якому просить розглянути справу без присутності його представника, за наявними матеріалами у справ та з урахуванням відзиву та надісланих документів.
Розпорядженням секретаря судової палати від 17.12.2014 р. № 976, у зв'язку з закінченням відпустки судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, змінено склад колегії суддів.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника скаржника, який був присутній у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, матеріалами справи установлено, що між публічним акціонерним товариством "АКТАБАНК" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія « Фарм-Союз» (Замовник) укладено договір № В03-0915/Т/313242 про інкасацію коштів від 29.01.14р.
Відповідно до п.1.1 договору Банк власними силами і засобами в погоджені дні та години здійснює інкасацію коштів у замовника. Списки об'єктів замовника, дні та години збирання коштів погоджуються між банком та замовником у Додатку № 1 (графік заїзду) до цього договору та є невід'ємною частиною договору. Банк здійснює приймання коштів від замовника і своєчасно перераховує їх на рахунок замовника, а замовник оплачує послуги з інкасації коштів, надані Банком в розмірі та строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України передбачено, що документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора - збирача.
Факт отримання відповідачем від позивача готівкових коштів для інкасації на загальну суму 116 470,00 грн. підтверджується:
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 45 від 01.08.14р. на суму 45 000,00 грн.
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 47 від 01.08.14р. на суму 13 100,00 грн.
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 49 від 01.08.14р. на суму 20 350,00 грн.
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 51 від 01.08.14р. на суму 11 120,00 грн.
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 53 від 01.08.14р. на суму 14 200,00 грн.
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 56 від 01.08.14р. на суму 1 600,00 грн.
- копією супровідної відомості до сумки з готівкою № 57 від 01.08.14р. на суму 11 100,00 грн.
Згідно п.8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Як зазначено у п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Пунктом 32.2. статті 32 України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Проте, всупереч умов Договору та чинного законодавства України, дані кошти станом на 22.09.14р. досі не перераховані відповідачем на рахунок, вказаний в п. 1.1. Договору.
Так як кошти були інкасовані відповідачем 01.08.14р., та враховуючи, що у відповідача було три операційні дні для міжбанківського переказу (01.08.14р., 04.08.14р., 05.08.14р.), сума пені з 06.08.14р. по 22.09.14р. складає 5 590,56 грн.
З метою досудового врегулювання спору, 08.08.14р. позивачем було направлено відповідачеві претензію за вих. № 161 від 08.08.14р, в якій зазначалось про необхідність виконання зобов'язань по Договору та перерахуванню коштів. Зазначену претензію відповідач отримав 02.09.14р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, але вищевказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору не надав.
Враховуючи вище викладене позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 116 470,00 грн., пеню у розмірі 5590,56 грн., а всього 122 060,56 грн.
З апеляційної скарги ПАТ «АКТАБАНК» було встановлено, що Постановою Правління Національного банку України від 16.09.2014 р. № 576 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.09.2014 р. № 90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК», згідно з яким з 17.09.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК», код ЄДРПОУ 35863708, МФО 307394, місцезнаходження: вул. Шевченка, 53, м. Дніпропетровськ, 49000, Україна.
Тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКТАБАНК» запроваджено строком на три місяці з 17.09.2014 р. по 17.12.2014 р.
Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 р. № 4452-УІ (далі по тексту - Закон № 4452).
Так, згідно ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;
3)нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, відповідач вважає, що у зв'язку із прийняттям рішення № 90 від 16.09.2014 р. про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «АКТАБАНК», суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги позивача, чим порушив ч. 5 ст. 36 Закону № 4452.
Як вбачається з матеріалів справи кошти були інкасовані відповідачем 01.08.2014 р. у відповідача були три операційних дні для міжбанківського переказу (01.08.2014 р., 04.08.2014 р. та 05.08.2014 р.).
Проте, всупереч умовам договору та чинного законодавства України кошти в сумі 116 470 грн. не були перераховані відповідачем на рахунок, вказаний у п.1.1. договору.
Відповідач провів інкасацію 01.08.2014 р., а тимчаосу адміністрацію було запроваджено 17.09.2014 р.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до статті 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Пунктом 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачений перелік дій, які не можуть бути здійсненні банками під час запровадження тимчасової адміністрації. До даного переліку не входить здійснення розрахунково-касових операцій банками. Крім того, підпунктом 1.2 пунктом 6 зазначеної статті визначено, що обмеження, не поширюється на зобов'язання банку за договорами банківського рахунку вкладників, в тому числі витрати, пов'язані із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.
Статтею 59 Закону України "Про банки і банківську" діяльність зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зробив висновок, що вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України.
З огляду на вище зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 116 470 грн.
Пунктом 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Так як відповідачем були порушені строки виконання доручення клієнта позивач, керуючись вищевказаним Законом нарахував відповідачу пеню за період з 06.08.2014 р. по 22.09.2014 р., яка складає 5 590 грн. 56 коп.
Згідно з приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 590 грн. 56 коп. (за період з 06.08.2014р. по 22.09.2014р.)
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 2 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5 590 грн. 56 коп., нарахованої за період з 06.08.2014 р. по 22.09.2014 р.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2014 р. у справі № 904/7479/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови виготовлено 23.12.2014 р.
Головуючий суддя Р.М. Бахмат
Судді О.С. Євстигнеєв
І.М. Кощеєв