Ухвала
іменем україни
17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення межі, за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2014 року,
У червні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 600 кв. м, що при будинку АДРЕСА_1, між власниками квартир № 1А та № 1Б по Ѕ за кожним, виділивши їм в користування по 300 кв. м земельної ділянки в межах встановлених Львівською міською радою. В процесі виконання вказаного рішення в присутності сторін спеціалістом Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК було здійснено розподіл земельної ділянки у межах, встановлених Львівською міською радою, про що складено відповідний акт державним виконавцем та закрито виконавче провадження. На підставі здійсненого розподілу по визначеній межі було встановлено металеву огорожу, однак, відповідачі умисно знищили встановлену державним виконавцем межу, порушуючи їх право як користувачів земельної ділянки. Крім того, внаслідок таких дій відповідачі унеможливили доступ до приватного майна, відповідачі перешкоджають у користуванні та розпорядженні металевою огорожею, довжиною 20 м, що належить неповнолітнім ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано власників будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відновити межу земельної ділянки № 1, що виділена їм в користування площею 0,03 га в межах (2-3-4-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8-7-2), яка визначена за схемою розподілу земельної ділянки згідно висновку судової будівельної технічної експертизи № 464 від 04 серпня 2006 року на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року, а саме - межі по точкам 8-7-2. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами чинення відповідачами перешкод у користуванні земельною ділянкою. У матеріалах справи відсутня технічна документація на доказ порушення земельних прав позивачів.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанцій погодитися не можна.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
Установлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 600 кв. м, що при будинку АДРЕСА_1, між власниками квартир № 1А та № 1Б по Ѕ за кожним, виділивши їм в користування по 300 кв. м земельної ділянки в межах, встановлених Львівською міською радою. Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 серпня 2007 року, відтак, набрало законної сили та було звернуто до виконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
В процесі виконання вказаного рішення державним виконавцем 29 травня 2008 року було складено акт про проведення спеціалістом Львівського міського відділу державного земельного кадастру Центру ДЗК розподілу земельної ділянки та виділення сторонам у користування земельні ділянки площею 300 кв. м в межах, встановлених Львівською міською радою. На підставі вказаного акту, у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду 29 травня 2008 року виконавче провадження було закінчено.
Вказана постанова як і дії державного виконавця вчинені в процесі виконання рішення були предметом оскарження до суду, однак, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2008 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 березня 2009 року, у задоволенні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_6 відмовлено. При цьому, судами встановлено, що при виконанні рішення у встановленому порядку було залучено спеціаліста Львівського міського відділу державного земельного кадастру Цетру ДЗК, яким було проведено обміри, співставлено їх із планом - схемою землекористування, складено схему розподілу земельної ділянки та здійснено її розподіл відповідно до рішення суду. Вказану схему розподілу та схему розподілу згідно висновку експертизи № 464 від 04 серпня 2006 року погоджено Львівською міською радою, про що письмово повідомлено державного виконавця листом від 14 квітня 2008 року.
Відповідно до актів від 21 серпня 2012 року (том 1 а. с. 35), від 15 липня 2013 року (том 1 а. с. 89) відповідачами було демонтовано металеву огорожу, встановлену по межі (точках 8-7-2), визначеній у процесі виконання рішення суду від 01 червня 2007 року, та встановлено сітчасту огорожу довжиною 15 м на частині земельної ділянки, що виділена рішенням суду в користування ОСОБА_10
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та вірно визначився із правовідносинами, які випливають із встановлених обставин, обґрунтовано виходив із того, що порушені права позивачів як користувачів спірної земельної ділянки підлягають захисту в обраний ними спосіб. Місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідачі неправомірно самовільно демонтували огорожу, встановлену на виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 червня 2007 року, яке набрало законної сили, та за правилом ст. 61 ЦПК України, встановлені ним обставини доказуванню не підлягають.
Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 09 липня 2014 року скасувати, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 лютого 2014 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
І.М. Фаловська