Ухвала
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Остапчука Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення помилково перерахованої суми коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року, -
У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення помилково перерахованої суми коштів, мотивуючи вимоги тим, що 8 листопада 2012 року відповідач звернувся до каси Оболонського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням поповнити його кредитну карту № НОМЕР_1, передавши касиру грошові кошти у розмірі 60 000 грн, проте через технічну помилку касира-операціоніста ПАТ КБ «Приватбанк» на картковий рахунок відповідача було перераховано 135 600 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 є неналежним отримувачем та користувачем чужими грошовими коштами у розмірі 75600 грн,, письмову вимог банка про повернення помилкової суми переказу він не виконав, позивач просив стягнути із ОСОБА_3 указану суму з урахуванням пені, що у загальному розмірі становить 77 911, 55 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 77 911, 55 грн та вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
За вимогами ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Обставини безпідставності набуття за наведеною нормою складають предмет доказування у справі за таким позовом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову позивачу у позові та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову банку про стягнення помилково перерахованої суми коштів у розмірі 75 600 грн, апеляційний суд виходив із того, що 8 листопада 2012 року до каси Оболонського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся ОСОБА_3 з проханням поповнити його кредитну карту № НОМЕР_1 та передав касиру грошові кошти різними купюрами у загальній сумі 60 000 грн., але в результаті допущеної касиром помилки фактично здійснено поповнення вказаної розрахункової картки на суму 135 600 грн. На підставі цих обставин відповідачу були видані квитанції. що підтверджуються виписками по рахунку № НОМЕР_1 за 8 листопада
2012 року, актом недостачі грошових коштів № 18748425 від 9 листопада
2012 року, відеозаписом камери спостереження від 8 листопада 2012 року в період часу з 14.06 год. по 14.36 год.
Згідно правил ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Наявним у справі відеозаписом камерою 07 у кабіні касира Оболонського відділення ПАТ КБ «Приватбанк» 8 листопада 2012 року, зафіксовано обставини частини банківської операції, що мали місце у період часу із 14:04:11 год. по 14:30:55 год., ( згідно часу, вказаному на квитанціях, це квитанції лише на суму із врахуванням сум комісії всього на 40 400 грн; 19 380, 92 грн та 810,97 грн), передача квитанцій клієнту на запису відсутня, тобто, наданий запис обривається до остаточного проведення касової операції, на що апеляційний суд не звернув уваги та не дав оцінки вказаній обставині. При цьому відеозапис по залу, де знаходяться клієнти банку, обривається по часу ще раніше.
Крім того, апеляційний суд послався у рішенні, як на доказ, на відеозапис, який у порушення ч.1ст.159 ЦПК України судом безпосередньо під час розгляду справи не досліджувався.
Дійшовши висновку про те, що внаслідок технічної помилки касира розрахункову картку НОМЕР_1 на ім»я відповідача було поповнено на суму 135 600 грн, апеляційний суд не встановив складових цієї суми, з огляду на те, що, відповідно до квитанцій, у касу банку від ОСОБА_3 з урахуванням сум комісії за обслуговування передано грошові кошти у розмірі 134 980, 92 грн, а відповідно до наданої банком виписки з особового рахунку ОСОБА_3 безпосереднє поповнення розрахункової картки № НОМЕР_1 відбулося на суму 133 637, 03 грн.( а.с.5, 35-38). У квитанції на а.с.38 вказано ще й внесення у цей час суми 810,97 грн. на інший рахунок, виписка з якого у справі відсутня. Із врахуванням суми 810,97 грн. загальна сума внесень, вказаних у квитанціях із сумами комісії, становить 135 791,89 грн. ( а.с.5, 38).
Судом не надано й оцінки акту від 9 листопада 2011 року про недостачу, оскільки останній не містить даних про час, день, за який бралися суми приходу та видатків, з яких встановлена сума недостачі 75600 грн.
Враховуючи допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення істотних для правильного вирішення справи обставин, оскаржуване рішення суду на підставі ст.338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
Д.О. Остапчук