Ухвала
іменем україни
17 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,
Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 серпня 2013 року відповідач, керуючи автомобілем «Вольво 740», р.н. НОМЕР_1, спричинив дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), внаслідок якої був пошкоджений належний ОСОБА_3 автомобіль «Форд Фокус», р.н. НОМЕР_2. Приватне акціонерне товариство «СК «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), яким була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, виплатило ОСОБА_3 50 000 грн. страхового відшкодування (у межах страхового ліміту), проте дана сума грошових коштів не покрила вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля. Крім того, у момент ДТП, в автомобілі «Форд Фокус» знаходилась ОСОБА_4 Внаслідок ДТП позивачам завдано шкоду здоров'ю, а також внаслідок неправомірних дій відповідача останні зазнали моральних страждань. З урахуванням уточнень, позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 47 422,43 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. - моральної шкоди; і на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 47 422,43 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн., а всього 49 422,43 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого та ухвалу апеляційного судів в частині задоволених позовних вимог до нього, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та просить передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення місцевого суду просить залишити без змін.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.
Вказаним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що позивачу спричинена матеріальна шкода внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, цивільна відповідальність якого була застрахована, але завдана шкода перевищує суму страхового ліміту, і тому для повного відшкодування шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця між сумою шкоди та сумою страхового відшкодування. Також, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана ОСОБА_3 внаслідок ДТП.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.
Установлено, що 01 серпня 2013 року водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Вольво 740», рухався по пр. Правди в м. Дніпропетровську й у потоці виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Форд Фокус», під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а відповідачі - тілесні ушкодження, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. У зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративне провадження у відношенні відповідача закрито.
Відповідно до звіту проведеної оцінки вартості спричиненого збитку від 06 серпня 2013 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд Фокус» на час оцінки становить 96 917 грн. (а.с. 107 - 113).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на підставі страхового полісу від 22 січня 2013 року. ПрАТ «СК «Провідна» було виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. (а.с. 46).
Внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_3 зазнав фізичних ушкоджень, вартість його лікування склала 505,43 грн. (а.с. 47-48).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вирішуючи спір у справі, апеляційний суд відповідно до ст. 212 ЦПК України на підставі наявних доказів у справі вірно погодився із місцевим судом, що обставини справи щодо вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП встановлені в повному обсязі. Рішення судів в цій частині є законними та обґрунтованими.
Разом з тим, не є вірним висновок апеляційного суду в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи про збільшення позовних вимог, позивач вказував, що його транспортний засіб вважається таким, що є фізично знищеним (а.с. 127 - 128).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ринкова вартість автомобіля «Форд Фокус» становить 96917 грн., вартість відновлювального ремонту становить 212316,96 грн., вартість залишків автомобіля становить 23500 грн. (а.с 107-120).
У п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України на вказані вище вимоги закону уваги не звернув, визначаючи вартість майнової шкоди, завданої ОСОБА_5 і встановивши факт пошкодження автомобіля «Форд Фокус», не встановив вартість автомобіля на момент ДТП, не з'ясував чи є такий автомобіль фізично знищеним, чи згоден власник з визнанням його фізично знищеним, не вирішив питання про залишки автомобіля, в разі визнання його фізично знищеним, зокрема не вирішив питання щодо передачі залишків цього майна особі, відповідальній за шкоду. Належним чином судом не обґрунтовано також відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 2000 грн. Таким чином, суд не встановив в повному обсязі обставини справи та в зв'язку із цим невірно вирішив спір у справі.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_5, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_5 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В решті ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
І.М. Фаловська