02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_22,
суддів ОСОБА_23, ОСОБА_24,
при секретарі ОСОБА_25,
за участю прокурора ОСОБА_26,
засудженого ОСОБА_6,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 42013240250000020 за касаційними скаргами заступника прокурора Хмельницької області, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2014 року,
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 роки.
ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України виправдано.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди - 764 грн., моральної шкоди - 5 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, перебуваючи на посаді дільничного інспектора Хмельницького РВ УМВС України в Хмельницькій області, будучи представником влади, близько 18 год. 20 хв. 20 травня 2010 року на першому поверсі будівлі Чорноострівської селищної ради в опорному пункті міліції склав протокол відносно ОСОБА_8 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 КУпАП, при цьому ОСОБА_6 після відмови ОСОБА_8 підписати чистий бланк протоколу, наніс останньому удар рукою в обличчя, а коли той впав - ще близько 5-10 ударів ногами в різні частини тіла. В результаті ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він у квітні - вересні 2010 року при виконанні службових обов'язків склав протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в які вніс завідомо неправдиві відомості щодо дати, часу, місця вчинення і суті адміністративних правопорушень, серії і номера паспортів правопорушників, а також пояснень осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, та їх підписи від імені цих осіб.
Після складання вищевказаних протоколів ОСОБА_6 їх підписав, надавши таким чином протоколам про адміністративне правопорушення статусу офіційних документів. За результатами розгляду адміністративних справ щодо зазначених осіб їх було притягнуто до адміністративної відповідальності.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Зазначає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та необґрунтовано звільнив його від відбування покарання за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі ст. 75 цього Кодексу, також апеляційний суд не мотивував свою ухвалу.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування судових рішень в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365 КК України та призначення нового розгляду у суді першої інстанції в цій частині. Зазначають, що вирок суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, постановлено на недопустимих доказах, також засудженому не було надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, внаслідок чого він не був готовий до виступу в судових дебатах, а апеляційний суд не мотивував свою ухвалу.
В запереченнях на касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області засуджений ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області і просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, думку засудженого ОСОБА_6, котрий підтримав подані ним та його захисником касаційній скарги й просив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у місцевому суді, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив, правильно оцінив.
Доводи засудженого та його захисника в касаційній скарзі про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину не ґрунтуються на матеріалах справи і є безпідставними.
Так, винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8, який розповів, що ОСОБА_6 забрав його з парку в с. Чорний Острів в опорний пункт міліції, де примушував підписати пустий бланк протоколу, потім вдарив його рукою в обличчя, а коли він впав - наніс йому ще декілька ударів ногами в різні частини тіла, заподіявши тілесні ушкодження; показаннями свідка ОСОБА_13, яка повідомила, що ОСОБА_6 доставив ОСОБА_8 з парку в опорний пункт міліції, при цьому тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 не було; показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, котрі повідомили, що в опорному пункті міліції бачили ОСОБА_8, якого ОСОБА_6 не відпускав, тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 не було; показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які підтвердили відсутність видимих тілесних ушкоджень у ОСОБА_8; показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про те, що ОСОБА_8 прийшов додому в забрудненому одязі і побитий, скаржився на біль в грудній клітині та повідомив, що його побив ОСОБА_6 Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються матеріалами кримінального провадження вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема, даними журналу запису виклику швидкої допомоги Чорноострівської районної лікарні № 2, відповідно до якого причиною виклику швидкої допомоги о 19 год. 15 хв. 20 травня 2010 року до ОСОБА_8 вказано побої; даними висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_8 виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, які утворилися від не менше ніж триразової дії тупих твердих предметів, та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, по справі повністю доведена винуватість засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і його дії кваліфіковано правильно.
Доводи ОСОБА_6 та його захисника про те, що було порушено право засудженого на захист, оскільки він не ознайомився з матеріалами провадження, є безпідставними.
Так, відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 04 квітня 2013 року ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами провадження в повному обсязі за участю захисника ОСОБА_7 Дані, які би свідчили про те, що ОСОБА_6 просив надати час для підготовки до судових дебатів чи виступу з останнім словом, у матеріалах провадження відсутні.
Не ґрунтуються на матеріалах провадження і твердження прокурора про безпідставне виправдання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що, зокрема, вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа. При цьому обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як свідчать дані журналу судового засідання, технічний запис судового провадження та зміст вироку, суд при розгляді провадження щодо ОСОБА_6 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення, повно й усебічно дослідив докази, вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування, і дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, із яким погоджується і колегія суддів.
Висновки суду, на підставі яких було виправдано ОСОБА_6, є належно мотивованими і ґрунтуються на даних, належним чином перевірених у судовому засіданні та змістовно викладених у вироку.
Як убачається з матеріалів провадження і як правильно встановлено судом, ОСОБА_6 під час досудового розслідування і в суді заперечував свою причетність до скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, а докази, на які посилаються органи досудового розслідування, є суперечливими і не містять достовірної інформації, яка би свідчила про вчинення ОСОБА_6 вказаних злочинів.
Так, суд першої інстанції, виправдовуючи в цій частині ОСОБА_6, правильно послався на те, що не заслуговують на увагу висновки почеркознавчих експертиз, якими встановлено внесення відомостей в протоколи про адміністративне правопорушення в графах «підпис особи, яка притягується до кримінальної відповідальності» не правопорушниками, а іншими особами, оскільки ними достовірно не вказано, що ці відомості були внесені саме ОСОБА_6
Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності вчинення вказаних кримінальних правопорушень ОСОБА_6 та необхідності виправдання останнього за цими статтями.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції необгрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі ст. 75 цього Кодексу, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, та звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Апеляційний суд переглянув це кримінальне провадження за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 і виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 законним та обґрунтованим, а призначене йому покарання - таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому доводи, наведені в апеляційних скаргах, є аналогічними доводам поданих касаційних скарг, які належним чином перевірив суд апеляційної інстанції і мотивовано відхилив їх.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання, скарга задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438 КПК України, колегія суддів
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 06 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги заступника прокурора Хмельницької області, засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ ____________________ ________________
ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24