Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю: прокурораОСОБА_12,
засудженого ОСОБА_5
розглянула в судовому засіданні 9 жовтня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року
Цим вироком
ОСОБА_5,
1989 року народження, судимого 23.07.2010 року
за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України на 4 роки
позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75
КК України від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 6 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 6 років 1 місяць позбавлення волі
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 7 квітня 2012 року о 2 год., знаходячись біля торгових кіосків в районі кінотеатру «Мир» у м. Дніпродзержинську, грубо порушуючи громадський порядок, із хуліганських спонукань, зустрівши раніше знайому ОСОБА_7 та незнайомого йому ОСОБА_8, безпричинно ображав їх нецензурними словами та на їх прохання припинити хуліганські дії не реагував. Продовжуючи свої протиправні дії, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_5 розбив об стінку торгового кіоску скляну пляшку пива, яку мав при собі, виготовивши таким чином предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_5, застосовуючи розбиту скляну пляшку, умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень із хуліганських спонукань завдав нею ОСОБА_8 удари в область грудної клітки та в область обличчя зліва, спричинивши легкі тілесні ушкодження та тяжке тілесне ушкодження у виді непоправного знівечення обличчя.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій його підзахисного. Стверджує, що ОСОБА_5 вимушений був оборонятися від нападу потерпілого та його друзів. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у клопотанні про призначення повторної експертизи щодо встановлення непоправимого знівечення обличчя у потерпілого ОСОБА_8 Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить змінити судові рішення та призначити покарання з врахуванням обставин, що виключають протиправність діяння на підставі ст. 36 КК України.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав скарги свою та захисника, а також просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році»; міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу захисника просив залишити без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У касаційних скаргах засудженого та захисника порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні хуліганських дій із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, та умисному спричиненні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження ґрунтується на сукупності зібраних у справі і ретельно досліджених судом доказах, і є правильним.
Факт завдання потерпілому ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя, підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи 528-Е від 18.06.2012 року (а.с. 140-141) про те, що тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення лівої половини обличчя ОСОБА_8, слідами якого є виявлені у нього рубці, з пошкодженням нижньої гілки лицевого нерва, являються непоправними. Також суд, враховуючи показання потерпілого та оцінюючи його зовнішній облік на момент судового засідання, виходячи із загальноприйнятих уявлень про зовнішній вигляд людини, визнав тілесне ушкодження ОСОБА_8 таким, що знівечило його обличчя, обґрунтувавши цей висновок належним чином.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано правильно.
Доводи у скарзі захисника про те, що ОСОБА_5 перебував у стані необхідної оборони, ретельно перевірялись судом і правильно визнані безпідставними. Даних на підтвердження цього не виявлено.
Вивченням матеріалів справи порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень, не встановлено.
Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчинених злочинів, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу засудженого. Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_5 частково визнав вину, характеризувався позитивно, раніше судимий, вчинив злочин під час іспитового строку.
Тому обране ОСОБА_5 покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України, ближче до найнижчої, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені засудженим та прокурором в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України від 8 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, а також до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 раніше судимий вироком від 23.07.2010 року за вчинення умисного тяжкого злочину (ч. 2 ст. 186 КК України) та звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, при цьому під час іспитового строку вчинив новий умисний тяжкий злочин, за який його засуджено за даним вироком, (ч. 4 ст. 296 КК України).
Тому клопотання про застосування до нього амністії не може бути задоволено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 та прокурора - без задоволення.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_9