25 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,
при секретарі ОСОБА_18,
за участю прокурора ОСОБА_19,
потерпілого ОСОБА_6,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013110060002302 за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_7,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку Російської Федерації, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Стягнуто із засудженої ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_9 - 88 000 грн., ОСОБА_10 - 791 355 грн., ОСОБА_11 - 80 000 грн., ОСОБА_12 - 276 000 грн., ОСОБА_6 - 1 131 400 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в порядку ст. 404 КПК України змінено в частині призначеного покарання та постановлено вважати ОСОБА_7 засудженою:
- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- за ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців без конфіскації майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона приблизно у липні 2007 року на вул. Ковпака, 17 в м. Києві з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, взяла в борг у ОСОБА_10 25 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 126 250 грн. та у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, які витратила на власні потреби, завдавши потерпілому шкоди в особливо великих розмірах.
Також за аналогічних обставин у м. Києві ОСОБА_7 шляхом обману повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10:
- у червні 2008 року - 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 48 500 грн. та у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди;
- приблизно у грудні 2008 року - 20 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 149 400 грн. та у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди у великих розмірах;
- приблизно у липні 2009 року - 24 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 182 880 грн. та у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди в особливо великих розмірах;
- приблизно у липні 2009 року - 6 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 56 720 грн. та у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди;
- приблизно у липні 2009 року - 5 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 38 100 грн. та у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди;
- приблизно у листопаді 2009 року - 12 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 99 875 грн. та у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди у великих розмірах;
- приблизно у грудні 2009 року - 25 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 199 500 грн. та у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди в особливо великих розмірах;
- приблизно у грудні 2009 року - 10 000 грн.
Крім того, приблизно у грудні 2009 року на перехресті вул. Шота Руставелі та вул. Рогнідинська в м. Києві ОСОБА_7, ввівши в оману ОСОБА_6, повторно заволоділа його грошима в розмірі 35 600 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди.
Також у м. Києві ОСОБА_7 шляхом обману повторно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6:
- 24 червня 2009 року - 1 800 грн.;
- 28 серпня 2009 року - 89 000 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди;
- наприкінці серпня 2009 року - 20 000 грн.;
- 24 вересня 2009 року - 96 000 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди у великих розмірах;
- 01 жовтня 2009 року - 356 000 грн., що у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди в особливо великих розмірах;
- 14 жовтня 2009 року - 164 000 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди у великих розмірах;
- 23 жовтня 2009 року - 498 000 грн., що у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому шкоди в особливо великих розмірах.
- 28 жовтня 2009 року - 50 000 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди.
19 листопада 2009 року на бул. Дружби Народів, 25 в м. Києві ОСОБА_7, ввівши в оману ОСОБА_14, повторно заволоділа грошима останнього у розмірі 276 000 грн., що у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, які вона використала на власні потреби, завдавши потерпілому шкоди в особливо великих розмірах.
06 лютого 2010 року на пр. Возз'єднання, 3-А в м. Києві ОСОБА_7, ввівши ОСОБА_11 в оману, повторно заволоділа грошима останнього в розмірі 120 000 грн., але в 2011 році повернула ОСОБА_11 40 000 грн., тобто завдала ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 80 000 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди.
Приблизно на початку квітня 2010 року на пр. Миру, 15 в м. Києві ОСОБА_7, ввівши ОСОБА_9 в оману, повторно заволоділа грошима останнього в розмірі 88 000 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, завдавши потерпілому значної шкоди.
Приблизно на початку травня 2010 року на АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ввівши ОСОБА_9 в оману, повторно заволоділа грошима останнього в розмірі 13 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 102 960 грн. та у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто завдала потерпілому значної шкоди.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді конфіскації майна, а апеляційний суд необґрунтовано застосував ст. 69 КК України і за ч. 4 ст. 190 цього Кодексу призначив покарання без конфіскації майна.
В запереченнях на касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_12 просять судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думку потерпілого ОСОБА_6, котрий заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та кваліфікація її дій в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.
Посилання прокурора на безпідставність застосування ч. 2 ст. 69 КК України апеляційним судом та не призначення засудженій додаткового покарання у виді конфіскації майна, є непереконливими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове.
Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості, тяжкими та особливо тяжкими, особу винної, яка раніше не судима, позитивно характеризується, не працює, є багатодітною матір'ю п'ятьох дітей, четверо з яких малолітні, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 реального покарання в межах санкцій частин статей, за якими її визнано винною.
Разом з тим, апеляційний суд правильно вказав в ухвалі, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України, не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є обов'язковим, та питання про його не призначення із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України у вироку не обговорив. А тому суд апеляційної інстанції, врахувавши, що ОСОБА_7 частково відшкодувала потерпілому ОСОБА_10 завдану шкоду, злочин щодо ОСОБА_10 вчинила будучи вагітною, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 69 КК України покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання, то скарга задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436-438 КПК України, колегія суддів
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ ____________________ ________________
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17