Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,
за участю: прокурораОСОБА_18,
засуджених ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
ОСОБА_6,
при секретарі ОСОБА_19
розглянула в судовому засіданні 20 листопада 2014 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на вирок Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця
АДРЕСА_1, не судимого,
за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263-1 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 11 років позбавлення волі;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця Свердловської
області РФ, мешканця АДРЕСА_2, в порядку ст. 89 КК України не судимого,
за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,
та
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця
АДРЕСА_1, судимого
13.12.2011 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 186 КК України
на 1 рік позбавлення волі, звільненого 11.05.2012 року
за відбуттям покарання,
за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 162 КК України на 3 роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 26 288,35 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 по 150 000 грн. кожній на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року вирок змінено, виключено посилання на протокол проведення слідчого експерименту від 6 січня 2013 року за участю ОСОБА_6 як недопустимий доказ.
ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнано винними і засуджено за вчинення зазначених у вироку злочинів за наступних обставин.
13 грудня 2012 року о 18 год. ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, проникли у будинок ОСОБА_14 у м. Новомосковську, звідки таємно викрали майно останнього: мисливську рушницю «ТОЗ 34 ЕР» № НОМЕР_1 вартістю 1 000 грн., мисливську рушницю «ТОЗ-Б» (БМ) № НОМЕР_2 16 калібру вартістю 1 500 грн., шість мисливських патронів вартістю по 3 грн. та 20 000 грн. грошових коштів, а всього майна на загальну суму 22 524 грн.
Після цього ОСОБА_8, маючи намір на незаконну переробку вогнепальної зброї, переніс вкрадені у ОСОБА_14 мисливські рушниці на горище будинку за місцем проживання ОСОБА_6, а наприкінці грудня 2012 року з мисливської рушниці «ТОЗ-Б» (БМ) № НОМЕР_2 16 калібру виготовив обріз та незаконно зберігав його в зазначеному місці.
2 січня 2013 року о 20.30 год. ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, умисно з метою убивства з корисливих мотивів прийшли до домоволодіння ОСОБА_14 Згідно з розподілом ролей ОСОБА_6 відволікаючи увагу ОСОБА_14 викликав його у двір, де у ході сварки ОСОБА_14 декілька разів ударив ОСОБА_6 кулаком в обличчя, виганяючи його з двору. У цей час ОСОБА_8, діючи згідно заздалегідь розробленого плану, бажаючи заволодіти майном потерпілого, умисно з метою убивства з відстані близько 1,5 м зробив один постріл з мисливської рушниці «ТОЗ-Б» в область правої частини грудної клітки ОСОБА_14, від чого той помер на місці злочину.
2 січня 2013 року о 21.30 год. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8, достовірно знаючи, що господар мертвий, проникли у будинок ОСОБА_14 з метою крадіжки його майна, однак не знайшовши цінного майна та грошей через деякий час покинули будинок.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що допустимі докази його винуватості у вчиненні вбивства відсутні, кримінальне провадження сфальсифіковано. Зазначає, що потерпілий замахнувся на нього ножем, а ОСОБА_8 вистрілів з рушниці, щоб його злякати. Заперечує попередню змову на вчинення злочину. Визнає свою винуватість у приховуванні злочину. Зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував належним чином усі пом'якшуючі обставини, зокрема, позитивну характеристику Ради ветеранів Афганістану. Просить змінити судові рішення та перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 396 КК України.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі через суворість. Зазначає, що судом не враховано його щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини. Вважає, що у суду були підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Просить змінити судові рішення та пом'якшити покарання.
У касаційній скарзі законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 посилається на істотне порушення кримінального процесуального закону. Зазначає, що під час слідчої дії - огляду рушниці були відсутні вона та захисник; під час відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_8 - вона та поняті. Вважає, що належних доказів винуватості його сина матеріали кримінального провадження не містять. Заперечує цивільний позов. Просить скасувати судові рішення та направити справу на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
У касаційних скаргах порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438, 433 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності зібраних і ретельно перевірених судом доказах, яким дана належна оцінка, і є обґрунтованим.
Твердження у скаргах про відсутність між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 попередньої змови на вчинення вбивства, про вбивство з необережності, випадкового натискання на спусковий механізм, перевірялись судами та не знайшли свого підтвердження.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 кваліфіковано правильно.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що судом досліджено відеозаписи слідчих дій та правильно визнано допустимими доказами, зокрема, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_8 Судом встановлено, що ОСОБА_8 давав визнавальні показання добровільно, без будь-якого впливу, за участю захисника та понятих. Оскільки на момент вчинення злочинів неповнолітньому ОСОБА_8 виповнилося шістнадцять років, розумово відсталим його не визнано, то за умови участі захисника при відтворенні обстановки та обставин події відповідно до ст. 491 КПК України участь законного представника не є обов'язковою.
Покарання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, та є обґрунтованим, необхідним і достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів. Доводи у скаргах про те, що судом не враховано деякі дані про особу засуджених, зокрема, позитивну характеристику ОСОБА_6, видану міською радою ветеранів Афганістану; наявність на утриманні ОСОБА_5 малолітньої дитини, то виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, зазначені обставини не є такими, що можуть істотно вплинути на призначене покарання,
Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону.
Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженими та захисниками в апеляційних скаргах доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, у тому числі щодо істотних, на їх думку, порушень кримінального процесуального закону, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Підстав для скасування чи зміни судових рішень не знайдено.
Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Вирок Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_8 ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17