Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю прокурора ОСОБА_12
розглянула в судовому засіданні 20 листопада 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 9 квітня 2013 року засуджено:
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,
за ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції 2001 року) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 1 рік, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки. На підставі ст. 85 КК України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_5 звільнено від відбування основного та додаткового покарання;
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судиму,
за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 369 КК України (в редакції 2001 року) до 3 400 грн. штрафу; за ч. 2 ст. 190 КК України (в редакції 2001 року) до 1 700 грн. штрафу; за ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції 2001 року) на 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки; за ч.ч. 4, 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) до 850 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 1 рік, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки. На підставі ст. 85 КК України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_6 звільнено від відбування основного та додаткового покарання.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2013 року вирок змінено, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від кримінальної відповідальності. Кримінальну справу щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 закрито у відповідності до ст. 213 КПК України.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за викладених у вироку обставин.
Так, на початку серпня 2008 року до ОСОБА_6 звернувся мешканець м. Запоріжжя ОСОБА_7, який мав намір отримати земельну ділянку на території Роздільнянського району Одеської області.
ОСОБА_6, будучи службовою особою, діючи з корисливих спонукань, використовуючи свої службові повноваження спеціаліста - землевпорядника, голови постійної комісії Лиманської сільської ради з питань земельних ресурсів, користуючись довірою ОСОБА_7, підбурювала його до надання хабаря голові Лиманської сільської ради ОСОБА_5 у сумі 12 500 доларів США, нібито за сприяння у виділенні земельної ділянки, маючи при цьому намір їх привласнити.
Крім того, ОСОБА_6 підбурювала голову Лиманської сільської ради ОСОБА_5 до зловживання службовим становищем та службового підроблення при вирішенні питання надання ОСОБА_7 земельної ділянки, впевнивши ОСОБА_5, що займається передачею належної саме їй земельної ділянки, й посилаючись на фінансові труднощі умовила його підписати підготовлену нею виписку з рішення сесії Лиманської сільської ради № 198-V, яка містила завідомо неправдиві відомості про надання безоплатно у власність ОСОБА_7 раніше наданої йому у користування земельної ділянки площею 0,15 га у смт. Лиманське для будівництва та обслуговування житлового будинку.
ОСОБА_5 будучи службовою особою, голові Лиманської сільської ради, використовуючи службове становище, діючи всупереч інтересам служби, в інтересах ОСОБА_6, яка схилила його до порушень законодавства, достовірно знаючи порядок передачі земельної ділянки від одного громадянина іншому, і порядок її подальшої передачі у власність, 26 серпня 2008 року приблизно о 10 год., порушуючи вимоги п. «б» ч. 1 ст. 12, ст. 118 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», умисно підписав виписку з рішення сесії Лиманської сільської ради № 198-V про надання безоплатно у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,15 га у смт. Лиманське для будівництва та обслуговування житлового будинку, хоча таке рішення сесією Лиманської сільської ради не приймалось.
26 серпня 2008 року об 11 год. ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 підроблену виписку з рішення сесії Лиманської сільської ради та виписку з плану земель Лиманської сільської ради, за що отримала від ОСОБА_7 9 300 доларів США, що складало 45 059,43 грн., а 3 200 доларів США мала отримати після видачі йому державного акту на землю. Заволодівши шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_7, ОСОБА_6 не мала наміру передавати їх ОСОБА_5, а мала намір їх привласнити.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло призначення занадто м'якого покарання. Посилається на безпідставну перекваліфікацію судом дій засуджених з частин 2 на частини 1 статей 364, 366 КК України. Вказує на помилкове посилання в ухвалі на ст. 213 КПК України при закритті кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Зазначає, що суд безпідставно не розглянув цивільний позов. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Зокрема, в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з безпідставною перекваліфікацією дій засуджених. Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у судовому засіданні апеляцію не підтримав. Однак оскільки апеляція не була відкликана в установленому законом порядку, апеляційний суд мав докладно розглянути усі доводи та викласти свою позицію з цього приводу.
З ухвали апеляційного суду убачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляцій суті всіх зазначених апелянтами доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі питання не дав і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.
Тому колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 377 КПК України, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого мають бути усунені зазначені вище недоліки.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 ОСОБА_8 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_10 ОСОБА_9 ОСОБА_11