Справа: № 367/5237/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Мікулін А.В Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
18 грудня 2014 року м. Київ
головуючого судді: Шурка О.І.
суддів: Бабенка К.А., Василенка Я.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпіньського міського суду Київської області від 10 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захсту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Буча про визнання дії та бездіяльності незаконними і неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії,-
Постановою Ірпіньського міського суду Київської області від 10 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом ІІ групи із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесено до 1 категорії.
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Буча з проханням видати йому довідку про розмір нарахованої та виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення починаючи з 1996 року.
Відповідачем надано позивачу відповідь за № 2393 від 22.07.14 р., в якій вказано, що при нарахуванні даних допомог Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в м. Буча керувалось і керується чинними на момент виникнення спірних правовідносин постановами КМ України "Про компенсації виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №836 від 26.07.1996 року та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12.07.2005.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача при нарахуванні та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення, та просить суд зобов'язати відповідача здійснювати зазначені нарахування та виплати на підставі, у порядку та розмірах встановлених законом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні, нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796, щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі - п'яти мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати.
Однак, Законами України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», "Про державний бюджет України на 2013 рік", «Про Державний бюджет України на 2014 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду на відповідний рік.
Пунктами 2 та 3 рішення Конституційного Суду України від 13.01.2012 № 3-рп/2012 вирішено, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України".
Згідно з приписами ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Постановою КМ України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12.07.2005 установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: інвалідам І-ІІ групи - 120 грн., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 грн., інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам - 90 грн., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно призначена та нарахована щорічна допомога на оздоровлення, особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в порядку та розмірах, передбачених постановою КМ України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, щоб підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Ірпіньського міського суду Київської області від 10 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Бабенко К.А
Василенко Я.М.