Справа: № 826/8187/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
18 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби інтелектуальної власності України, де третя особа: Приватне підприємство «Осіріс», про визнання протиправними та скасування рішень та наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, де третя особа: Приватне підприємство «Осіріс», та просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.03.2014 та наказ №187-н від 14.04.2014, яким затверджене дане рішення, а також зобов'язати відповідача відновити діловодство за заявкою на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг від 29.05.2012 №m201209144 та повторно провести кваліфікаційну експертизу за вказаною заявкою.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 12 березня 2014 відповідачем, за результатами розгляду заперечень позивача на рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 11.07.2013 про відмову в реєстрації знаку «SHILAJIT» за заявкою № m 2012 09144 прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні заперечень та змінено рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 11.07.2013 в частині того, що заявлене позначення («SHILAJIT»): для товарів 3, 5 класів, до складу яких входить муміє (шиладжит), є описовим і вказує на склад товару; для товарів 5 класу, що входять до узагальнюючого поняття «лікувальні засоби», є загальновживаним як позначення товарів певного виду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлене до реєстрації позначення «SHILAJIT» не відповідає умовам надання правової охорони як таке, на яке поширюються підстави для відмови, встановлені п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», оскільки позначення «SHILAJIT» є описовим та, в той же час, загальновживаним (як позначення товарів певного виду), внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2014, затвердженого наказом № 187-н від 14.04.2014 відсутні. В решті позовних вимог дійшов висновку, що вони також не підлягають задоволенню як такі, що є похідними від первинної позовної вимоги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.
Відповідно до пунктів 1 та 3 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 436/2011, Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, одним із основних завдань якого є реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Пункт 4 даного Положення передбачено, що Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок.
Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
В частинах 1 та 2 ст. 5 даного Закону зазначено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку.
Згідно ст.10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та відповідно до Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.1995 № 116, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.09.1997 за № 416/2220 (далі - Правила), за поданими заявками проводиться експертиза, яка складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті).
Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.
Згідно з пунктом 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116 до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.
Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки - позначення,які складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення дослідження можливості реєстрації знаку «SHILAJIT», заявленого до реєстрації позивачем, суб'єктом владних повноважень з інформаційної мережі Інтернет встановлено, що назва «SHILAJIT» вказує на склад товару, а саме на наявність в складі продукту речовини «Мумие».
Так, на веб-сайті Інтернет - магазину «ЕЛИКСИР» (http://apteka-elixir.com.ua/product/1208/) зазначається, що найціннішим є гімалайське муміє - оригінальна назва Шіладжіт (shilajit), яке видобувається в Непалі і в горах Тянь-Шань на території Киргизстану.
На веб-сайті індійської компанії «Dabur» зазначено про наявність аюрведичного препарату «Шиладжит (мумие) (Shilajit)», а також про те, що «Гуггул - черный минерал, скапливающийся в трещинах скал високо в Гималаях, также известен под названием мумие, однако в его состав дополнительно входят травы, способствующие лучшему усвоению препарата и более выраженному его действию. Эта уникальная комбинация получила название Шиладжит».
Дана інформація свідчить про те, що виробником препарату, маркованого позначенням «SHILAJIT», є, зокрема, індійська компанія «Dabur»(http://www.herbalsheal.net/content/mumie-shilajit-dabur-shiladzhit-50-kaps).
Крім того, як зазначає відповідач, на Інтернет - сайті юрведичного магазину «АЮРВЕДА» (http://www.tridosha.com.ua/product/shilajit-150-sganga.html) представлено препарат, маркований позначенням «SHILAJIT», виробником якого є індійська компанія «Shri Ganga».
В подальшому Державної службою інтелектуальної власності України виявлено, що в мережі Інтернет також представлено препарати, марковані заявленим позначенням, зокрема, таких виробників як: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екосвіт Ойл», Україна, (сировина Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтей», Киргизстан), Компанія «HEALTHYCLOPEDIA LTD», Великобританія (виготовлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтей», для Приватного підприємства «ОСІРІС»), компанія «Multani», Індія, компанія «Mumbai», Індія, тощо.
Тобто, відповідач встановив, що препарати, марковані позначенням, до складу якого входить слово «SHILAJIT», виробляються кількома незалежними одна від одної особами.
Крім того, відповідно до інформації, наведеної на інформаційному ресурсі «WikipediA The Free Encyclopedia» на запит «SHILAJIT» суб'єктом владних повноважень знайдено статтю під назвою «Shilajit» (http://en.wikipedia.org/wiki/Shilajit), а при посиланні на російськомовну версію цього інформаційного ресурсу знайдено статтю щодо речовини «Мумие», - що свідчить про те, що ці назви пов'язані між собою, внаслідок чого суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що назва «SHILAJIT» вказує на склад товару.
У статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автори - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6), яка опублікована у всеукраїнському інформаційному часописі «Аптека Галицька», зазначено, що до природних бальзамів належить муміє - продукт тваринного походження, що містить рослинні залишки.
На веб-сайті Аюрведичного Інтернет - магазину «Падма» (ІНФОРМАЦІЯ_2) зазначено про розповсюдження такого препарату як «Шиладжит (мумие) (Shilajit)».
На веб-сайті Київського центру фунготерапії, біорегуляції та аюрведи (http://fungodoctor.com.ua/ru/shop/index.php?m2=322&cod_tov=87) наведена інформація про препарат «ШИЛАДЖИТ (мумие)».
За результатами аналізу інформації з доступних інформаційних джерел відповідач дійшов висновку про те, що заявлене до реєстрації ОСОБА_3 позначення «SHILAJIT» вказує на певну складову товару. Назва «SHILAJIT» (муміє) використовується різними виробниками як назва лікарського засобу, який є відомим споживачам своїми корисними властивостями.
При цьому, заявник в описі позначення «SHILAJIT» зазначає, що заявлене позначення є фантазійним, не має певного семантичного значення ні в одному із словників, внаслідок чого не може асоціюватись з певним видом товару.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлене до реєстрації позивачем позначення «SHILAJIT» не відповідає умовам надання правової охорони як таке, на яке поширюються підстави для відмови, встановлені п. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», оскільки позначення «SHILAJIT» є описовим та, в той же час, загальновживаним (як позначення товарів певного виду), внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 12.03.2014, затвердженого наказом № 187-н від 14.04.2014, відсутні.
Позовні ж вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 187-н від 14.04.2014, рішення від 11.07.2013 № 34951 та зобов'язання відповідача вчинити дії по відновленню діловодства за заявкою про видачу свідоцтва і проведенні повторної експертизи знака для товарів і послуг «SHILAJIT» є похідними від первинної позовної вимоги, а тому також є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду, - немає.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2014 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 22 грудня 2014 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.