25 січня 2007 року м. Київ
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А.В.,
суддів: Косенка В.Й., Данчука В.Г.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Кредитної спілки “Херсонське товариство взаємного кредиту» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 1 вересня 2005 року,
У травні 2005 року Кредитна спілка “Херсонське товариство взаємного кредиту» звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, мотивуючи тим, що між позивачем та відповідачем 12 березня 2003 року було укладено договір позики НОМЕР_1, за умовами якого ОСОБА_1 отримав від позичальника позику у розмірі 1100 грн. строком на шість місяців із сплатою 72 % річних на підприємництво на умовах строковості, повернення, цільового використання, платності та забезпеченості. Договір діє до повного розрахунку по позичці та відсотках. Станом на 5 травня 2005 року ОСОБА_1 сума позики та відсотки за користування цією позикою не сплачена. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 3081 грн. 47 коп. та 51 грн. державного мита.
Ухвалою Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 24 травня 2005 року ОСОБА_2 залучено у якості другого відповідача.
Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 травня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 1 вересня 2005 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки “Херсонське товариство взаємного кредиту» заборгованості за договором позики НОМЕР_1 в розмірі 3081 грн. 47 коп. та державне мито в розмірі 51 грн. солідарно.
Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Статтями 338-341 ЦПК України передбачено випадки, в яких рішення суду скасовується.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального й процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування постановлених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 1 вересня 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
В.Г. Данчук