Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" грудня 2014 р.Справа № 922/4646/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України, м. Суми в інтересах держави в особі 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина НОМЕР_1 ), м. Конотоп
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Хролі
про стягнення 94592,48 грн.
за участю представників:
прокурора - не з'явився
позивача - Конончук В.В., довіреність № 598 від 17.07.2014 року;
відповідача - Чехова О.О., довіреність № 20 від 24.11.2014 року
Заступник військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України, м. Суми в інтересах держави в особі 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина НОМЕР_1 ), м. Конотоп (позивача) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Хролі про стягнення 94592,48 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Договорами: № 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 72235,30 грн., пеню в розмірі 8086,45 грн. та 3 % річних в розмірі 1189,27 грн., 7 % штрафу в розмірі 5056,47 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4646/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 11 листопада 2014 року об 10:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2014 року розгляд справи відкладено на 02 грудня 2014 року о 10:20, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2014 року усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи № 922/4646/14 відкладено на 16 грудня 2014 р. об 11:20, у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України.
16.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 45387/14) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
16.12.2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 45385/14) з копіями платіжних доручень. Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Прокурор в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином (а.с. 97, том справи 1).
Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву. Також, в засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю надання додаткових документів.
Розглянувши усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вислухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, який заперечував проти його задоволення, суд зазначає про наступне.
Приписами ст. 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів: надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався, у відповідача була можливість скористатися правами, наділеними його ст. 22 ГПК України, зокрема, у відповідача була можливість ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази в обґрунтування своїх заперечень, тощо. Проте нових доказів відповідачем не надано.
Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача заяв спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Враховуючи вищенаведені обставини на норми закону, усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, у зв'язку з чим, суд відмовляє в його задоволенні.
Таким чином, за висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/4646/14 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.
Між позивачем - командиром 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина НОМЕР_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" були укладені Договори: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року, відповідно до умов яких сторони погодили та встановили низку цивільних прав та обов'язків.
Так, відповідно до умов п. 1.1 вищевказаних Договорів, позивач (підрядник за Договорами) прийняв на себе зобов'язання виконати власними силами загальнобудівельні та інші роботи на об'єкті відповідача (замовника за Договорами), згідно з локальними кошторисами на правах договірної ціни, яка є невід'ємною частиною вказаних Договорів.
Пунктом 1.5 вищевказаних Договорів відповідач (замовник за Договорами) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані позивачем роботи.
Відповідно до п. 9.1 Договорів, сторони погодили та встановили, що розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватись у безготівковій формі (банківськими переказами) в національній валюті України, з урахуванням положень Загальних умов, на підставі Актів виконаних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3.
З огляду на умови п.9.2 Договорів, підрядник (позивач) визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику (відповідачу) протягом 3 днів після виконання робіт; за 5 днів до завершення звітного періоду.
Замовник (відповідач) зобов'язаний підписати подані підрядником (позивачем) документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 днів з дня одержання. Перерахування коштів за виконані роботи здійснюються відповідачем (замовником) протягом 5 днів з дня підписання документів замовником (відповідачем).
Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні.
Як свідчать матеріали справи № 922/4646/14, позивач (підрядник за Договорами) свої зобов'язання за вищевказаними Договорами: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року виконав в повному обсязі та належним чином, виконав відповідачу (замовнику) роботи, передбачені пунктом 1.1 Договорів, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.21-26, 31-34, 39-42, том справи 1).
Зазначені вище Акти приймання виконаних робіт підписані без будь-яких зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Окрім того, вказана ціна за виконані будівельні роботи відображені в Договірній ціні вартості виконаних підрядних робіт (арк. справи 19-20).
Проте відповідач (замовник за Договорами), в порушення пунктів 9.1-9.7 Договорів: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року, оплату здійснених робіт своєчасно та в повному обсязі позивачу не здійснив, на підставі чого, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вищенаведеними Договорами, яка склала 72235,30 грн.
У зв'язку з існуючою заборгованістю, на адресу відповідача було направлено Лист-вимогу від 25.07.2014 року за вих. № 653, в якому позивач вказав на наявну заборгованість, та просив відповідача погасити існуючу заборгованість.
У відповідь на вищевказаний лист, відповідач, своїм Листом за вих. № 158 від 04.08.2014 року пропонував свій варіант графіку погашення наявної заборгованості
Проте наявну заборгованість відповідач перед позивачем так і не сплатив.
Звертаючись з даним позовом до господарського суду прокурором наголошено, що в результаті невиконання відповідачем умов вищенаведених Договорів: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року призвело до ненадходження своєчасно до державного бюджету України грошових коштів, чим було завдано шкоди безпосередньо інтересам Держави, уповноваженим органом якої є Міністерство інфраструктури України в особі військової частини НОМЕР_1 .
Прокурором також наголошено, що вищевказані порушення відповідачем умов Договорів в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем підрядних робіт завдали і продовжують завдавати шкоди економічним інтересам держави, оскільки відповідач безпідставно використовує на власний розсуд кошти, які необхідно перерахувати на рахунок позивача.
У зв'язку з тим, що позивач є спеціалізованим підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, який, в свою чергу, є структурним підрозділом Міністерства інфраструктури України, фінансується виключно за рахунок державного бюджету і його майно є загальнодержавною власністю, а тому, в даному випадку кошти, які повинен сплатити відповідач є державною власністю і внаслідок їх несплати завдається шкода безпосередньо інтересам держави.
На момент прийняття рішення в матеріалах справи № 922/4646/14 відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в розмірі 72235,30 грн. в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги Заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" 72235,30 грн. заборгованості за виконані роботи, підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Дослідивши умови спірних Договорів, суд вважає, що укладені між сторонами Договори: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року за своєю правовою природою є договорами підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності до частини 1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, не надав суду доказів належного виконання умов Договорів: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року, тобто доказів сплати позивачу грошових коштів за здійснені позивачем роботи на суму 72235,30 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/4646/14 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 8086,45 грн. та 7 % штрафу у розмірі 5056,47 грн.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 11.1 Договорів, сторони погодили, що відповідальність сторін за порушення зобов'язань за цими Договорами та порядок урегулювання спорів визначаються положеннями Загальних умов, інших нормативних документів, що регулюють забезпечення виконання зобов'язань за цими Договорами.
З огляду на умови пункту 11.2 спірних Договорів: 6/10/14 від 08.01.2014 року, № 7/10/14 від 01.02.2014 року, № 8/10/14 від 01.03.2014 року, яким сторони передбачили та погодили, що замовник несе відповідальність за порушення за своєї вини таких зобов'язань і у таких сумах, зокрема, за несвоєчасне перерахування коштів за виконані роботи, замовник (відповідач) крім штрафу сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочень, діючої на період, коли сплачується пеня, включаючи день оплати, 3 % річних, інфляційні витрати та інші передбачені чинним законодавством України платежі.
Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Вищевказана правова позиція узгоджується з позицією, що викладена у Постанові Вищого господарського суду України по справі № 911/1696/13.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про правомірність заявленого до стягнення 7 % штрафу, який за розрахунком прокурора склав 5056,47 грн.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені та 7 % штрафу за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожному акту виконаних робіт окремо, відповідно до якого належною до сплати сумою пені є 8086,45 грн. та 5056,47 грн. 7 % штрафу.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені та 7 % штрафу суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.
Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань суми заборгованості у розмірі 8024,99 грн. та 3% річних у розмірі 1189,27 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1189,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8024,99 грн.
При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1891,84 грн. за майновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хролі, вул. Червоноармійська/Миколаївська, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32611873) на користь 36 шляхо-відновлювального загону Державної спеціальної служби транспорту Міністерства інфраструктури України (військової частини НОМЕР_1 ) (р/р 35212001087897 ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 38426944) - 72235,30 грн. заборгованості; 8086,45 грн. пені; 5056,47 грн. 7 % штрафу; 1189,27 грн. 3 % річних; 8024,99 грн. індексу інфляції.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (62480, Харківська область, Харківський район, с. Хролі, вул. Червоноармійська/Миколаївська, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32611873) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1891,84 грн. судового збору.
Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 22.12.2014 р.
Суддя Є.М. Жиляєв