33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
16 грудня 2014 р. Справа № 918/1577/14
Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради
про стягнення 9 157 грн. 95 коп. пені, 2 052 грн. 57 коп. 3% річних та 6 459 грн. 80 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Старчик А.А. (довіреність №14-90 від 18.04.2014р.).
Від відповідача: Кухта О.Я. (довіреність №01-10/1 від 02.01.2014р.).
Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради, в якому просить стягнути 9 157 грн. 95 коп. пені, 2 052 грн. 57 коп. 3% річних та 6 459 грн. 80 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання.
Ухвалою суду від 07.11.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, розгляд справи призначено до слухання на 20.11.2014р.
20.10.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. При цьому у відзиві відповідач вказує, що причиною несвоєчасної оплати Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради згідно договору №13/3041-БО-28 була заборгованість бюджетних установ та організацій та інших споживачів за надані послуги з теплопостачання, що утворилась на кінець звітного періоду.
В судовому засіданні 20.11.2014р. оголошувалась перерва до 16.12.2014р.
15.12.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заперечення на відзив, в якому просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 16.12.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (покупець) укладено Договір №13/3041-БО-28 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір; а.с. 14-19).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Відповідно до п. 2.3. Договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов.
За умовами п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлі обліку газу покупця.
Відповідно до умов п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Пунктом 5.2. Договору ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 509 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305 грн. 60 коп., крім того ПДВ - 20% - 61 грн. 12 коп., всього з ПДВ - 366 грн. 72 коп. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 3 884 грн. 78 коп., крім того ПДВ 20% - 776 грн. 96 коп., всього з ПДВ - 4 661 грн. 74 коп..
Згідно з п. 5.5. Договору, загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 4 117 866 грн. 80 коп., крім того ПДВ - 823 573 грн. 36 коп., разом з ПДВ - 4 941 440 грн. 16 коп.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).
У пункті 6.3. договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
За невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).
Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3. договору).
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу по 31 грудня 2013 року, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
05.04.2013р. між Національною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради укладено Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р., якою п.п. 2.1. та 5.5. вказаного договору виклали в новій редакції (а.с. 20).
Так, п. 5.2. Договору встановлює, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 1 107 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.
Згідно п. 5.5. Договору, загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 4 300 451 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 860 095 грн. 00 коп., разом з ПДВ - 5 160 546 грн. 00 коп..
15.07.2013р. між Національною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради укладено Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р., , якою п.п. 5.2. та 5.5. вказаного договору виклали в новій редакції (а.с. 15).
Так, п. 5.2. Договору встановлює, що ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 459 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295 грн. 60 коп., крім того ПДВ - 20% - 59 грн. 12 коп., всього з ПДВ - 354 грн. 72 коп. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 3 823 грн. 78 коп., крім того ПДВ 20% - 764 грн. 76 коп., всього з ПДВ - 4 588 грн. 54 коп.
Згідно п. 5.5. Договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. (а.с. 21).
23.12.2013р. між Національною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради укладено Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р., якою п.4.1. статті 4 вказаного договору виклали в новій редакції (а.с. 22).
Так, п. 4.1. Договору встановлює, що кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.
Договір №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р. та Додаткові угоди підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін.
На виконання умов договору позивач у 2013 році, передав, а комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради прийняло природний газ на загальну суму 3 688 922 грн. 24 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу наявними в матеріалах справи. Акти прийому-передачі природного газу підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін (а.с. 23 - 29).
Однак, комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради належним чином взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконало, розрахунки за поставлений природний газ проводило невчасно.
На підставі ст.ст. 611, 625 ЦК України, п. 7.2. Договору №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р. та враховуючи порушення комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради термінів виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 9 157 грн. 95 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 459 грн. 80 коп. та 3% річних в розмірі 2 052 грн. 57 коп. (розрахунок а.с. 8-13).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради Договір купівлі - продажу природного газу №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р. є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 ЦК України, що кореспондується із статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" належним чином виконано взяті на себе зобов'язання та поставлено природний газ на загальну суму 3 688 922 грн. 24 коп..
Однак, комунальне підприємство ""Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради, всупереч взятих на себе зобов'язань допустив порушення умов договору в частині строків оплати поставленого природного газу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
У поданій позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9 157 грн. 95 коп..
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошовий зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У Договорі №13/3041-БО-28 від 28.12.2012р. сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується з періодом нарахування, оскільки в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості.
Слід зауважити, що згідно з п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою пені 8 896 грн. 00 коп.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 8 896 грн. 00 коп., в частині стягнення пені в сумі 261 грн. 95 коп. належить відмовити.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Наявні матеріали справи свідчать, що відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; газ, який постачався за договором використовувався даним підприємством для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг, що є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості. Враховано, що джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а також слабку платоспроможність бюджетних установ, організацій та інших споживачів за надані послуги з теплопостачання, що підтверджується наданою відповідачем інформацією про проведення розрахунків за послуги теплопостачання, оборотно-сальдовою відомістю, а також випискою з банківських рахунків комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (а.с. 56-57, 77-81).
Беручи до уваги викладене, а також причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи, що відповідачем вжито необхідних та залежних від нього заходів для недопущення зростання боргу та те, що оплата одержаного газу виконана ним повністю, господарський суд вважає вказані обставини винятковими, а відтак нараховану позивачем суму пені неспіврозмірною порівняно із збитками кредитора та зменшує розмір пені на 50 % до 4 448 грн. 00 коп..
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося вище, позивачем в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості. Здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд вважає правомірно заявленою сумою 3% річних 1 993 грн. 56 коп..
Також, суд не погоджується з порядком нарахування інфляційних, з огляду на наступне.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, судом встановлено, що в розрахунку інфляційних нарахувань за спірний період, позивачем неправомірно суму інфляційних нарахувань за кожний попередній період включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період /а.с.30-32/. Однак, норми статті 625 ЦК України передбачають збільшення суми боргу на індекс інфляції за весь період прострочення, а не наростаючим порядком з урахуванням щомісячного збільшення.
Таким чином, перевіривши розрахунки втрат від інфляції, з врахуванням роз'яснення щодо нарахування інфляційних, викладеного у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 2 758 грн. 96 коп. інфляційних втрат.
Враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 1 993 грн. 56 коп. - 3% річних та 2 758 грн. 96 коп. - інфляційних втрат.
У частині стягнення з відповідача 59 грн. 01 коп. - 3% річних та 3 700 грн. 84 коп. - інфляційних втрат суд відмовляє.
Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 448 грн. 00 коп. пені, 3% річних в сумі 1 993 грн. 56 коп. та 2 758 грн. 96 коп. інфляційних втрат.
Згідно з п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без врахування зменшення такого розміру.
Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
На відповідача на підставі частини 2 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Квасилів, вул. Молодіжна, буд. 14, код ЄДРПОУ 30547471) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 4 448 грн. 00 коп. пені, 3% річних в сумі 1 993 грн. 56 коп., 2 758 грн. 96 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане суддею "22" грудня 2014 р..
Суддя Горплюк А.М.